Чорнобиль у віршах. Відеоролики до 30-річниці аварії на ЧАЕС

Сьогодні це слово знає весь світ. Гіркий полин чорно-билки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім — місто, а згодом — і атомна електростанція. Місто було затишним та красивим. А атомну станцію збудували погано. Пильнували ще гірше. Сьогодні це мертва зона, де заростають деревами, кущами та травою опромінені села. Та не повинна зарости наша пам’ять. Чорнобиль застерігає. Закликає до розсудливості. Компетентності та далекоглядності.

Разом з учнівським самоврядуванням ми зняли невеличкі відеоролики, присвячені цій гіркій події:

Вірш «Чорнобиль». Автор – Дейтерій. Читає учень 6-А класу
Вадим Снітинський

Вірш «Стоять озера в пригорщах долин». Автор – Л.Костенко. Читає учениця 8-А класу Дарія Щуцька

Вірш «Малиновий дзвін». Автор – А.Багряна. Читає учениця 8-А класу Таня Зіник

Вірш «Весна 1986». Автор – Г.Чубач. Читає учениця 8-Б класу Анастасія Бучко

"Чорнобиль не має минулого". Зустріч з ліквідатором

26 квітня 1986 року лягло чорною плямою на нашу блакитну планету.  30 років пройшло з тих пір як смертоносний пил з ядерної печі четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС покрив хати, поля та ліси. Полум'я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших. Тих, хто ризикуючи своїм життям, зуміли у надзвичайно важких умовах загасити пожежу та попередити її розповсюдження на інші енергоблоки, коли «мирний атом», вирвавшись з-під влади недбайливих господарів, загрожував усьому живому і неживому. Чорнобиль не має минулого часу. Він і досі є проблемою сьогодення і, на жаль, буде нагадувати про себе й нашим нащадкам, яким необхідно допомогти усвідомити масштаби катастрофи та осмислити уроки трагедії у всіх сферах життя.

21 квітня ми, разом із учнями 8-Б класу нашої школи, зустрілись зі свідком подій 30-річної давнини і згадали, як це було. Про випробування, які випали на долю ліквідаторів аварії, їх самопожертву і подвиг розповів школярам на виховній годині учасник ліквідації на ЧАЕС у 1986 році, а зараз начальник військово-медичної служби СБУ в Тернопільській області Чарторинський Володимир Юрійович. Він є ініціатором створення Тернопільської обласної спілки Чорнобиля та головою Тернопільської міської спілки «Ветерани Чорнобиля». Володимир Юрійович розповів нам про те, який колосальний обсяг роботи довелося виконати з локалізації аварії як військовим частинам, так і цивільним спеціалістам. Адже в усуненні наслідків аварії на ЧАЕС взяло участь понад 600 тисяч осіб. Він наголосив на тому, що важливою була праця не лише пожежників, медиків, транспортників, міліції, а й кухарів, прибиральників тощо. Усі, незважаючи на небезпеку діяли героїчно та самовіддано. 

20 років опісля аварії Володимир Чарторинський знову відвідав Чорнобиль. Подана нижче світлина – це фотографія покинутої школи. Володимир Юрійович побував там разом із вчителькою, яка працювала у цій школі до аварії. Вона навіть знайшла журнали та зошити своїх учнів через стільки років.

Сумно було чути, що у Чорнобилі у приміщеннях майже все порозкрадали та порозтягали. Як виявилось, навіть таке велике горе не буває спільним і є бажаючі нажитись практично на всьому.

Цікавою є історія наступної фотографії. Коли її робили, один із фотоапаратів ненавмисно поклали на траву (в Чорнобилі бажано з асфальту не сходити!), де він пролежав всього декілька секунд, однак на нього одразу ж зреагував дозиметр. Фотоапарат став радіоактивним, а плівка – засвіченою.

Дізналися учні і про Чорнобиль-2. Це грандіозна споруда в місті Прип’яті, яка була збудована для того, щоб виявляти запуск міжконтинентальних балістичних ракет. Комплекс займає площу понад 60 км, а найвища антена – 150 м. Ця радіолокаційна станція «Дуга» відстежувала переміщення ракет над Європою і навіть Америкою. Після аварії на ЧАЕС вона припинила свою роботу, але й зараз величезні масштаби об’єкту Чорнобиль-2 просто вражають.

У Володимира Юрійовича є великий архів фотографій. В майбутньому він планує видати книгу спогадів. Пам’ятати, щоб не повторити. Адже ядерне полум’я Чорнобиля — це не звичайна катастрофа, після якої можна прибрати уламки і відшкодувати збитки. Потрібно навчитися жити в еру науково-технічного прогресу. Природа не пробачає помилок і не терпить експериментів над собою.

10 фактів про Чорнобиль. Відоме і невідоме

1.Найглобальніша техногенна катастрофа - аварія на ЧАЕС (1986р.). За міжнародною шкалою ядерних подій (INES) їй присвоєно сьомий рівень (важка аварія).

2.Сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря після аварії в Чорнобилі, була в 30-40 разів більшою, ніж при вибуху атомної бомби в Хіросімі.

3.На Чорнобильській атомній електростанції радіоактивного опромінення зазнали майже 8,4 млн. жителів Білорусії, України та Росії. 

4.Пожежники, які першими прибули на місце катастрофи, не мали ізолюючих протигазів. Їх просто не попередили про особливості ситуації. В результаті радіоактивні речовини потрапили в дихальні шляхи ліквідаторів. Кількість людей, що брали участь в гасінні пожежі на ЧАЕС, становила 240 тис. Всі вони отримали високі дози радіації. Однак саме пожежникам вдалось врятувати нас від справді серйозної катастрофи – сильного водневого вибуху, який міг стати наступним етапом трагедії. 

5.Уряд СРСР, очевидно, намагався приховати цю трагедію від світу через нав’язливу ідею секретності. Та не вдалося. Наступного дня у Швеції відзначили аномальне підвищення рівня радіації. Так було визначено, що в Україні сталось щось жахливе.

6.Перше офіційне повідомлення в СРСР зробили аж 28 квітня під тиском міжнародної спільноти, але і в ньому майже не повідомлялось про масштаби проблеми. Склалось враження, що загрози немає, а проблема локальна. Всі іноземні ЗМІ розповідали про небезпеку, викликану Чорнобильською аварією, а радянські майже нічого про це не говорили. Хоча саме в цей час у всіх містах СРСР готувались паради і демонстрації на честь 1 травня.

7.Спочатку евакуацію планували провести 26 квітня, однак уряд СРСР її затримав (можливо, сподівались, що обійдеться). Але це було помилкою. В цей день вітер дув у напрямку Прип’яті, яка знаходилась всього за 4 км від станції. Сосновий бір, який знаходився між двома пунктами, перетворився на "Рудий ліс" через вплив радіації. При чому сосна починає гинути при дозі 10 Гр, а людині достатньо всього 4 Гр.

8.Після катастрофи станція не працювала близько 6 місяців. За цей час територію дезактивували, спорудили саркофаг, який накрив 4-ий енергоблок. А потім знову ввели в дію 3 енергоблоки, які ще залишились.

9.Хоча Чорнобильська катастрофа вважається трагедією українською (внаслідок аварії постраждали 12 областей України), офіційні дані свідчать, що 70% радіації отримала Білорусія. Радіоактивна хмара пішла ще далі та зачепила навіть схід США. Радіоактивні дощі були зафіксовані в Ірландії. 

10.Нещодавно Чорнобиль відкрив свої двері для туристів. Журнал Forbes включив ЧАЕС до переліку найекстравагантніших туристичних місць. Хоча кажуть, що законом це заборонено. Крім туристів, які приїжджають сюди на кілька годин, є люди, які не змогли покинути свої домівки. Вони повернулися сюди ще в 1986 році та заселили 11 населених пунктів. Серед них найбільш "людним" є Чорнобиль з його магазином, поштою, пожежною частиною та іншими необхідними комунікаціями.  

Фотографії взяті із: mytravelaffairs.com

"Моє життя - обірвана струна". Володимир Івасюк

5 квітня 2016 року шкільні бібліотекарі нашого міста відвідали цікавий захід "Життя моє - обірвана струна", організований методистом бібліотечних фондів інформаційно-методичного центру освіти Тернополя Кульчицькою Ольгою Михайлівною спільно з бібліотекою-музеєм «Літературне Тернопілля». Зустріч була присвячена незабутньому, знаному усьому світові композитору і поету, чарівнику української безсмертної пісні Володимиру Івасюку:

А ще цей захід можна назвати своєрідним заходом-спогадом, адже організатори зустрічі запросили людей, які були особисто знайомі із основоположником української естрадної музики.  Один із них - Роман Островський (журналіст, «миттєлов») – автор унікальних світлин Івасюка,  більшість із яких уже давно стали «народними». Він відкрив нам таємницю: незабутню пісню «Червона рута» Володимир Івасюк присвятив … однокласниці Романа Островського – Марії Соколовській. З Івасюком вони були одногрупниками в медінституті, і цілком імовірно, що композитор був закоханий у цю вродливу дівчину. Також, Роман Соколовський був єдиним фотокореспондентом, якому дозволили фотографувати знімальний процес передачі «Алло, ми шукаємо таланти», що проходила у Мармуровій залі Чернівецького університету. Тоді перемогла пісня Володимира Івасюка «Водограй».

 

Богдан Васильович Хаварівський, голова обласного товариства «Меморіал» ім. В.Стуса, який  навчався у Чернівецькому університеті на філологічному факультеті, де Володимир Івасюк на той час викладав українську літературу, поділився із нами спогадом про урок інтелігентності від Івасюка:  «Пам’ятаю, коли він в мене приймав екзамен, я руками розмахував, а він каже: “Інтелігент повинен думкою говорити, а не руками».

Звучали на зустрічі і вірші-присвяти Володимиру Івасюку:

Не забуває про Володимира Михайловича і молодь, яка із задоволенням співає його пісні та складає власні:

На згадку усі бажаючі отримали світлину разом з хорошими побажаннями від Романа Островського:

У Володимира Івасюка є такі слова : «Крило стає крилом тільки під час лету». Так що, рухайтесь вперед, будьте крилатими і слухайте якісну українську музику!

Бібліотерапія у Міжнародний день сміху. Ендорфінні книжки

Чи знаєте ви, що у наш час люди сміються набагато менше, ніж сто років тому? Нам просто необхідно виправити цю прикру помилку, тож сьогодні, у Міжнародний день сміху, ми підготували для вас своєрідну бібліотерапію. Адже, що як не хороша книга може бути найкращим засобом відволікання від сумних думок та небажаних острахів. Література як зняття байдужості чи нетерплячості, така собі своєрідна терапію духу. У казках "1000 і одна ніч" є навіть епізод про те, як придворний лікар вилікував свого володаря, який страждав тяжкою хворобою і страхами тим, що прописав йому просто перегортати сторінки від книг. Ми, звісно, радимо вам не тільки гортати, а й читати. От і склали для вас перелік "ендорфінних" книжок, які є у нашій шкільній бібліотеці і як бонус невеличкий сміхопазл. Читайте, розгадуйте та усміхайтесь!

12 книг від нудьги і депресії

1. Джером К. Джером «Троє в човні, не рахуючи собаки» - троє джентельменів, милий фокстер'єрчик Монморансі та подорож по Темзі. Смішні непорозуміння та кумедні ситуації, що й досі вражають читачів своєю оригінальністю. Класичний англійський гумор.
2. Франсуа Рабле "Життя Гаргантюа і Пантагрюеля " - знаменита французька енциклопедія сміху. Своєрідна сатира на фантастику та героїчні стародавні рицарські романи.
3. Марк Твен «Оповідання та памфлети, Пригоди Тома Соєра»,  «Янкі з Коннектікуту при дворі короля Артура». Марк Твен - це майстер не просто сміху, а найвищого його сорту. Це потік бурхливої та веселої енергії. Його гумор спрямований на подолання всього, що заважає людині.
4. Джонатан Свіфт "Мандри Гуллівера" - книга, в якій яскраво і дотепно висміюються людські та суспільні вади.  На жаль, світ і люди в ньому майже не змінюються, тому «Мандри Ґуллівера» сприймаються актуально завжди і в кожній країні, зокрема і в нашій, і саме сьогодні. Британська енциклопедія, між іншим, вважає Свіфта найвидатнішим англомовним прозаїком-сатириком усіх часів. Хто ми, щоб з ними сперечатись? ;)
5. Микола Гоголь та його "Ревізор". Микола Васильович є неперевершеним майстром сміху. Сюжети його творів мають дві властивості: вони носять у собі суспільну ідею і разом з тим мають комічну побудову. Він сміється над страшним, вульгарним, смішним, дурним, проте сміх його, як писав сам автор: « ... він добрий, він чесний цей сміх».
6. Ярослав Гашек «Пригоди бравого солдата Швейка».
   Це історія талановитого саботажника, який став улюбленим героєм Чехії. Після призову в армію Швейк прикидається повним дурником і виконує накази, що йому віддаються з такою точністю, що приводить їх до абсурду. А насправді, кожна війна і є абсурд.
7. Всеволод Нестайко «Тореадори з Васюківки» - важко знайти в нашій літературі щось настільки веселе, талановите й дотепне, як ця неперевершена книга. Недаремно «Тореадори з Васюківки» перекладено двадцятьма мовами і внесено до Особливо Почесного списку Андерсена як один з найвидатніших творів світової літератури для дітей.
8. Ян Бжехва «Академія пана Ляпки» - весела й повчальна повість-казка відомого польського письменника про неймовірні пригоди хлопчика Адася Незгодки у фантастичній академії пана Ляпки.
9. Остап Вишня «Вишневі усмішки» - насичені полтавським гумором розповіді піднімуть настрій не тільки запеклому любителю вибратися на прогулянку з рушницею, але і всім, хто любить природу. Вас чекає завзятий український гумор і веселі життєві історії.
10. Ілля Ільф, Євген Петров «12 стільців». Це 2 генія світової літератури XX століття! Вони нам подарували книги, які можна перечитувати десятки разів і все життя розмовляти фразами їх них. Втім, багато хто саме так і поступають.
11. Жан Батіст Мольєр «Комедії» - комічні епізоди, доброзичлива іронія, уїдлива сатира та гротеск. Недарма Мольєра називають батьком нової комедії.
12. Астрід Ліндгрен «Пеппі Довгапанчоха», «Малий і Карлсон, що живе на даху» -  добрі, розумні, веселі історії про найкращих у світі бешкетників.

«Поговоримо про сміх» [Сміхопазл]