Тарас Шевченко написав «Заповіт» в
Переяславі, у ніч з 24 на 25 грудня 1845 року. Сталося це в будинку приятеля
поета – лікаря Андрія Козачковського. У той період Шевченко працював в
Археологічній комісії. Мандруючи по селах, застудився і зліг. Козачковський дізнався
про це і перевіз поета у свій дім. Шевченкові було зовсім зле – гарячка,
температура за 40. У якусь мить
31-річному поету здалося, що він вмирає. Тож узяв аркуш і став швидко писати.
Козачковський, який вночі зайшов до кімнати, побачив, що Тарас у самій сорочці
стояв біля вікна і впівголоса декламував рядки вірша.
Загалом
усю поезію Тараса Шевченка можна назвати своєрідним дороговказом для українців.
Але саме в «Заповіті» сконцентрувалися всі головні ідеї його творчості. Він актуальний
завжди. Відразу після написання «Заповіт» набув популярності. Поезія ходила в
народі у переписаних копіях. А вже у ХХ столітті літератори різних країн
взялися за переклад «Заповіту». Нині таких перекладів більш як півтори сотні, і робота в цьому напрямі не
припиняється. У 2008
році в Переяславі відкрили Музей «Заповіту» в колишній садибі лікаря Козачковського.
Тут відтворено меморіальну обстановку кімнат, в одній з яких Шевченко написав
цей вірш.
Немає коментарів:
Дописати коментар