пʼятниця, 8 жовтня 2021 р.

Поповнення бібліотеки посібниками НУШ

Шкільна бібліотека є обов’язковим підрозділом НУШ і є важливим складником сучасного освітнього середовища. Головною метою діяльності бібліотек є забезпечення якісного бібліотечно-інформаційного обслуговування учасників освітнього процесу. Нещодавно фонд нашої бібліотеки поповнився навчально-методичною літературою НУШ. Посібники містять матеріали та практичні завдання, які допоможуть вчителям створити освітнє середовище, забезпечити різні форми інтегрованого навчання, здійснювати моніторинг розвитку учнів та оцінити власну практику в контексті освітніх новацій. Приємного та корисного читання!



четвер, 7 жовтня 2021 р.

Складний шлях книги: від папірусу до книгодрукування

   

У стародавні часи не було книжок, бо люди не вміли їх робити. Але потреба записувати, передавати іншим якісь відомості, досвід, знання виникли у людей дуже давно. Тож «сторінками» найдавніших книжок ставали стіни печер, каміння, сокири, вояцькі щити. Писали на всьому й усім. Бо не було тоді ані паперу, ані ручок, ані олівців, не знали люди і літер - їх замінювали малюнки. Згодом винайшли перші абетки, почали писати на глиняних табличках, потім їх сушили й випалювали на вогні. Та хіба на сторінках-цеглинах багато напишеш? До того ж книги важкі і незручні. Коли б, скажімо, якийсь учений збирався у дорогу і брав із собою дві-три такі «книги», йому потрібен був... віз. З часом стали виробляти зручні та легкі книжки з тонкої козячої або телячої шкіри. Першу таку книжку виготовили у стародавньому грецькому місті Пергамі – тому й папір із цієї шкіри назвали пергаментом. ле вони були дуже дорогі. На виготовлення однієї книги потрібні були шкури з цілої череди телят. Отже, люди шукали матеріал, з якого можна було б робити книги, щоб вони були дешеві й прості.
У далекій Африці, на берегах повноводних річок, простягнулися нескінченні зарості болотяної рослини – папірусу.
Люди використовували його на будівництві. Якось один чоловік лагодив хату. Розрізав стеблину папірусу, витяг волокнисту серцевину, поклав на осонні. Через деякий час він побачив, що волокно перетворилося на сухі вузенькі стрічки. Ще більше здивувався чоловік, побачивши, що стрічки добре вбирають фарбу. Значить, на папірусі можна писати.
Відтоді з’явилися книжки, а краще сказати сувої з папірусу. Писати на його сухих стеблах було зручно, але через кілька років такі «книги» ламалися і розсипалися.
Справжній папір, на якому пишуть і сьогодні, люди навчилися робити дві тисячі років тому. Тоді й почали у багатьох країнах писати на папері, саме писати, бо книги були рукописними, й одну книжку переписували, бувало, кілька разів. Минуло ще багато років, поки з’явилося книгодрукування. У нашій країні це сталося у XVI столітті.

Cкладний шлях пройшла книга,перш ніж стати такою гарною,з красивими ілюстраціями.Тому будьмо обережними з книгою,шануймо її, бо вона-джерело знань.