Вічно живий голос Лесі Українки

25 лютого в Україні відзначатиметься 150-річниця від дня народження Лесі Українки – видатної української поетеси, перекладача, культурного діяча. Ніжна, але сильна духом та пройнята прометеївським вогнем любові до людей. Її твори надихають, додають сил та впевненості. У нашій бібліотеці оформлена книжкова виставка “Лося-Лоруся-Леся”.  Саме так Ларису Петрівну Косач у дитинстві називали рідні. Література представлена на виставці познайомить  читачів із її найкращими творами.

Також, бібліотека нашої школи приєдналася до мережевої акції "Вічно живий голос!". Про акцію детальніше можна дізнатися тут. 

Леся Українка. Геній тендітної незламності

25 лютого увесь світ відзначатиме 150 річницю від дня народження видатної української письменниці Лесі Українки, яка була, є і буде нашою славою, нашою гордістю, одною з найповнозвучніших струн душі народу. З цієї нагоди, вшановуючи самобутню творчість великої Українки, пропонуємо вам пригадати відомі та невідомі факти з її життя:

 v   Леся Українка вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами, добре знала латинь, перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської мов, хоч і не вчилась в школі. Її навчала мати (Олена Пчілка) і приватні вчителі.

 v   Леся дуже любила музику й мала великі здібності до гри на фортепіано. Вона не могла їх розвинути через хворобу кісток. Але мала дуже гарний слух і голос. 220 народних мелодій записано з її голосу.

 v   У родині Лесю Українку називали по-різному: Лариса, Леся, Зея, Мишолосія. Ім’я Зея, або Зеїчок, походить від назви сорту кукурудзи «зея японіка» (тонка, як стеблина), так її називала мама. Ім’я Мишолосія ділилось навпіл – так називали Лесю і її брата Михайла, з яким письменниця була дуже близька.

 v   В червні 1906 р. Леся Українка була обрана до правління київської «Просвіти», де вона опікувалась бібліотекою. Ця її діяльність уже в листопаді 1906 р. звернула на себе увагу царських жандармів, які її згодом арештували (17 – 18 січня 1907 р.), а в подальшому – і закрили саму «Просвіту».

 v   Садиба Косачів розташовувалась на окраїні села, де були найкращі землі. У розпорядженні родини було 500 гектарів землі, включно з лісами, ріллею та чотирма гектарами саду. Аби тримати в порядку садибу, родина Лесі Українки мала найманих робітників. На території колишніх володінь розташовується Лесин кадуб – джерело й криниця. Колись на місці джерела росла прадавня верба, змальована в «Лісовій пісні». Кажуть, що на території колишньої садиби Косачів захований косачівський скарб. 

 v   У Луцьку біля В’їзної вежі замку Любарта є дерево, яке іменують Лесиним ясеном. Воно одне з найстаріших дерев міста. Вважається, що саме під ним мала Леся написала свого першого вірша. Нині ж у місті вирішується проблема з деревом, адже воно аварійне й може впасти, зашкодивши перехожим. 

 v   На сьогодні усі живі нащадки Лесі Українки живуть за межами України. Це Роберто Гааб (внучатий племінник, онук Лесиної сестри Оксани Косач-Шимановської), що живе у Швейцарії, та Ольга Лютон-Петрова зі США (внучата племінниця, онука Лесиної сестри Ізидори Косач-Борисової). 

 v   На честь Лесі Українки названий астероїд «2616 Леся» (2616 Lesya), який відкрили 28 серпня 1970 року. А Google випустив дудл: 

А ще, ми знайшли для вас на Youtube невеличкий документальний фільм про життя видатної української поетеси: 

Школа на Камінній: погляд крізь століття

З нагоди ювілею, у нашій школі було вирішено створити власний літопис. Адже три десятиліття минуло, а історія навчального закладу зафіксована тільки в архівних документах. Проект  написання тривав майже два роки. Творили його не тільки теперішні учителі, учні та батьки, а й ті, хто в різні роки працював та навчався у школі: надавали власні світлини та ділились спогадами.

Коли ми почали писати власну історію, то вирішили, що необхідно відновити всі події, згадати усі здобутки, щоб показати тих людей, та ті досягнення, які власне зробили п’яту школу п’ятою. Ми поставили перед собою мету відтворити історію рідної школи, щоб вона йшла в майбутнє з тим позитивом, який був закладений ще в 1987 році. Альманах має назву «Школа на Камінній: погляд крізь століття», адже, як виявилося в процесі написання, наш навчальний заклад має дуже цікаву, більш ніж столітню історію. Він пережив кілька переселень, і вже 30 років розташований у самому центрі міста – на вулиці Камінній, 2 – в історичній будівлі, яка на початку дев’ятнадцятого століття була зведена, як жіноча виділова школа.

Своєрідною родзинкою нашого альманаху є коротка історична довідка на кожній сторінці книги. Усе це кропітка робота всього шкільного колективу. Вивчалися архівні документи, збиралася інформація про випускників та вчителів різних років, щоб показати яким важливим і насиченим був шлях довжиною у 160 років.

 А ще можна сказати, що наш альманах - це практично 90 сторінок любові , адже книга містить не тільки історичні факти, а й побудована на висловах тих, хто працює та навчається у школі, тому вона вийшла такою теплою, і її хочеться читати.

Гортаючи сторінки даної книги, ви побачите розмаїття спогадів, ідей, думок та цікавих проектів випускників минулих років і сьогоднішніх учнів, вчителів і батьків, які вірять у щасливе майбутнє нашої школи і не жалкують, що пов’язали із нею частину свого життя. Ми горді із того, що стало престижним навчатись чи працювати у школі №5 міста Тернополя.

Натисніть на картинці для перегляду книги:

Cherchez la femme. Жінки – лауреати Нобелівської премії з літератури

Нобелівська премія з літератури вручається щорічно з 1901 року. Це одна з найпрестижніших міжнародних літературних премій у світі. За заповітом Альфреда Нобеля винагорода має бути отримана людиною, що створила «найвидатніші роботи в напрямку ідеалізму». Право номінації мають університетські професори літератури і філологічних наук, переможці попередніх номінацій, і президенти асоціацій відповідальних за літературну творчість в країні. Імена кандидатів є засекреченими протягом 50 років, а це означає, що імена потенційних кандидатів до і після оголошення призу є тільки чутками.

Важко сказати, чи впливали на рішення Нобелівського комітету гендерні забобони, проте за всю історію премії жінкам вручали її тільки 14 разів. Причому половина із них стали лауреатами лишень після 1991 року. Про те, хто ці видатні жінки, що боролися за рівноправність, справедливість, свободу самовираження і просто робили наш світ краще, ми розкажемо вам у своїй презентації. У ній представлені формулювання Нобелівського комітету, що зазначають, за що саме і коли була присуджена премія, країна-переможець та назви книг письменниць, які варто прочитати.

"Шевченко монументальний"

Точної інформації про кількість пам'ятників Тарасові Шевченку, на жаль, не існує: цифри називають різні - від 1300 до 2 тисяч. Близько 1300 з них установлено в Україні, 130 - за кордоном - у 38-ми країнах. 
Пам'ятники Кобзареві є всюди, де є українська діаспора: у Росії - 10, у Казахстані - 16, у США й Канаді - по 9, у Білорусі - 6, у Польщі - 5, у Молдові - 4, у Бразилії - 3, в Аргентині - 3, у Франції - 3.

За масштабністю монументального увіковічнення Шевченко входить у чільну десятку серед таких постатей, як Олександр Пушкін, Папа Римський Іван Павло другий, Христофор Колумб, Жанна д'Арк і Симон Болівар.

Історія зберегла для нас згадку про пам'ятний епізод з життя Кобзаря, коли він, малий і босий, вийшов за село і пішов до обрію – шукати залізні стовпи, що підпирають небо. Мабуть, ця пригода була символічним початком його життя. Чумаки, які відвезли хлопця назад додому, поставилися до його пошуків добре. Але чи могли вони подумати, що все життя Шевченко шукатиме ці стовпи та поставить їх в основу нової української літератури. Він прийшов відкрити нам стовпи, на яких тримаються людина і людський світ, а ми на знак вдячності і шани "не забуваючи пом'янути незлим, тихим словом" відкриваємо в його честь пам'ятники - теж своєрідні Шевченкові стовпи. Пропонуємо вашій увазі невеличку віртуальну подорож найкрасивішими пам'ятниками Кобзаря у світі.

Love is... Кращі книги про кохання

Напередодні Дня закоханих пропонуємо вам «гарячу вісімку» кращих книг про кохання. Подібна література не лише не набридає, але й надихає на прекрасні вчинки. Нас, наприклад, це надихнуло створити скриньку для відкриток-валентинок та оформити невеличку книжкову виставку. Це саме той випадок, коли будь-яку із запропонованих книг хочеться перечитувати ... Крім того, усі ці книги ви можете знайти у нашій бібліотеці J

1. Олександр Грін «Пурпурові вітрила». Історія про дівчинку, якій на шляху зустрівся старий збирач легенд і казок та подарував їй мрію про казкового принца, що приїде за нею на кораблі з пурпуровими вітрилами, і візьме «назавжди у блискучу країну, де сходить сонце і де зірки зійдуть з неба, щоб привітати з прибуттям». Чарівна повість-казка, сповнена любов'ю до життя, вірою в людей і всепереможну силу надії, здатної творити дива.

2. Вільям Шекспір «Ромео і Джульєтта». Знаменита трагедія «Ромео і Джульєтта» уперше була поставлена 1595 року. Пройшли сторіччя, але й сьогодні, як у часи Шекспіра, ця «сумна повість» змушує тріпотіти серця, як продовжує хвилювати нас ця вічна тема — тема трагічно перерваної любові.

3. Михайло Булгаков «Майстер і Маргарита». Цей роман, переживши десятиліття забуття, і сьогодні звернений до нас, у наш час. «Справжня, вірна й вічна любов» - ось головна сутність, що відстоюється романом. Любов Майстра і Маргарити була саме такою.

4. Стендаль «Червоне і чорне». Роман «Червоне і чорне» є одним з найкращих творів відомого французького письменника. Його герой — Жульєн Сорель — увійшов у світову літературу як уособлення непокірливої, волелюбної юності. На вас чекають любовні інтриги, честолюбні мрії  та неймовірна романтична чутливість.

5. Віктор Гюго «Собор Паризької Богоматері». Дія цього роману відбувається в Парижі, наприкінці XVст. В центрі роману любовний багатокутник: горбань, дзвонар собору Квазімодо, циганка, танцівниця Есмеральда та красень, королівський офіцер Феб...

6. Леся Українка «Лісова пісня». Яскравим прикладом високої любові є драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня» — поетичний і водночас трагічний твір про красу кохання, про високу мрію людини та її одвічний потяг до прекрасного.

7. Володимир Сосюра. Поезії. В історії української літератури XX століття найяскравішим пам'ятником кохання стала поезія Володимира Сосюри. Чого лишень вартий його вірш «Так ніхто не кохав. Через тисячі літ Лиш приходить подібне кохання…».

8. Іван Франко. «Зів’яле листя». Готовність до самопожертви в ім'я кохання, прагнення справедливості, нестерпні муки чекання, зумовлені соціальними обставинами — все це знаходить своє відображення у творчості Івана Франка, зокрема в його неповторній поетичній збірці «Зів'яле листя». Поет мріяв про велике кохання, про щиру і вірну подругу-однодумця на все життя. Тому так пристрасно звучать рядки поезій про палке, ніжне, але в основному нещасливе кохання.

Просвітницький квест "Я – учасник дорожнього руху"

14 листопада у рамках десятиліття дій по забезпеченню безпеки дорожнього руху та у зв’язку із проведенням Тижня безпеки дорожнього руху у школі було організовано просвітницький квест «Я учасник – дорожнього руху» для учнів 5-их класів. Мета заходу: повторити, узагальнити та систематизувати знання учнів про правила дорожнього руху та дорожні знаки; знаходити і виправляти помилки дітей в життєвих ситуаціях; мобілізувати пам'ять учнів та швидкість реакції; розвивати бажання йти до своєї мети, творення умов, що сприяють закріпленню дружніх відносин в учнівському колективі; розвиток уяви, винахідливості; виховання поваги один до одного, почуття відповідальності.

Квест організувала шкільна бібліотека спільно із вчителем основ здоров’я Смолярською М.С. та учнівським самоврядуванням, а саме - учнями 8-В класу. У грі взяли участь 5 команд, які переміщалися від станції до станції та виконували різноманітні завдання.

ØЗупинка «Співоча». Команди співали пісню або розказували вірш, пов’язаний з темою дорожнього руху.

ØЗупинка «Малювальна». Команди отримали завдання – намалювати дорожній знак «Пішохідний перехід».

ØЗупинка «Ситуація». Командам було запропоновано розглянути  малюнок та вказати на яких фрагментах малюнку можливі небезпеки.

ØЗупинка «Пасажир, пішохід, велосипедист». Команди мали дати відповіді на запитання.

ØЗупинка «Кросворд». Командам було запропоновано знайти слова, зашифровані в таблиці.

ØЗупинка «Дорожній знак». Командам було продемонстровано 3 дорожні знаки. Учні мали правильно їх назвати.

  Надіємось, що учасники не просто змагалися, а вчилися дотримуватись правил дорожнього руху, правил переходу доріг і тепер кожен із них буде найдисциплінованішим пішоходом. Дякуюємо усім за участь!