пʼятниця, 8 жовтня 2021 р.

Поповнення бібліотеки посібниками НУШ

Шкільна бібліотека є обов’язковим підрозділом НУШ і є важливим складником сучасного освітнього середовища. Головною метою діяльності бібліотек є забезпечення якісного бібліотечно-інформаційного обслуговування учасників освітнього процесу. Нещодавно фонд нашої бібліотеки поповнився навчально-методичною літературою НУШ. Посібники містять матеріали та практичні завдання, які допоможуть вчителям створити освітнє середовище, забезпечити різні форми інтегрованого навчання, здійснювати моніторинг розвитку учнів та оцінити власну практику в контексті освітніх новацій. Приємного та корисного читання!



четвер, 7 жовтня 2021 р.

Складний шлях книги: від папірусу до книгодрукування

   

У стародавні часи не було книжок, бо люди не вміли їх робити. Але потреба записувати, передавати іншим якісь відомості, досвід, знання виникли у людей дуже давно. Тож «сторінками» найдавніших книжок ставали стіни печер, каміння, сокири, вояцькі щити. Писали на всьому й усім. Бо не було тоді ані паперу, ані ручок, ані олівців, не знали люди і літер - їх замінювали малюнки. Згодом винайшли перші абетки, почали писати на глиняних табличках, потім їх сушили й випалювали на вогні. Та хіба на сторінках-цеглинах багато напишеш? До того ж книги важкі і незручні. Коли б, скажімо, якийсь учений збирався у дорогу і брав із собою дві-три такі «книги», йому потрібен був... віз. З часом стали виробляти зручні та легкі книжки з тонкої козячої або телячої шкіри. Першу таку книжку виготовили у стародавньому грецькому місті Пергамі – тому й папір із цієї шкіри назвали пергаментом. ле вони були дуже дорогі. На виготовлення однієї книги потрібні були шкури з цілої череди телят. Отже, люди шукали матеріал, з якого можна було б робити книги, щоб вони були дешеві й прості.
У далекій Африці, на берегах повноводних річок, простягнулися нескінченні зарості болотяної рослини – папірусу.
Люди використовували його на будівництві. Якось один чоловік лагодив хату. Розрізав стеблину папірусу, витяг волокнисту серцевину, поклав на осонні. Через деякий час він побачив, що волокно перетворилося на сухі вузенькі стрічки. Ще більше здивувався чоловік, побачивши, що стрічки добре вбирають фарбу. Значить, на папірусі можна писати.
Відтоді з’явилися книжки, а краще сказати сувої з папірусу. Писати на його сухих стеблах було зручно, але через кілька років такі «книги» ламалися і розсипалися.
Справжній папір, на якому пишуть і сьогодні, люди навчилися робити дві тисячі років тому. Тоді й почали у багатьох країнах писати на папері, саме писати, бо книги були рукописними, й одну книжку переписували, бувало, кілька разів. Минуло ще багато років, поки з’явилося книгодрукування. У нашій країні це сталося у XVI столітті.

Cкладний шлях пройшла книга,перш ніж стати такою гарною,з красивими ілюстраціями.Тому будьмо обережними з книгою,шануймо її, бо вона-джерело знань.

понеділок, 8 лютого 2021 р.

Вічно живий голос Лесі Українки

25 лютого в Україні відзначатиметься 150-річниця від дня народження Лесі Українки – видатної української поетеси, перекладача, культурного діяча. Ніжна, але сильна духом та пройнята прометеївським вогнем любові до людей. Її твори надихають, додають сил та впевненості. У нашій бібліотеці оформлена книжкова виставка “Лося-Лоруся-Леся”.  Саме так Ларису Петрівну Косач у дитинстві називали рідні. Література представлена на виставці познайомить  читачів із її найкращими творами.


Також, бібліотека нашої школи приєдналася до мережевої акції "Вічно живий голос!". Про акцію детальніше можна дізнатися тут

вівторок, 1 січня 2019 р.

Рутина, що надихає. Життя відомих авторів в дещо іншому світлі

Чи знаєте ви, що у всесвітньо відомих авторів була доволі незвична робота, перш ніж вони почали серйозно задумуватися про написання книг?
Якщо хтось дійсно хоче стати письменником, він або ж вона може отримати натхнення (або хоча б не отримати стрес ;)) від звичайної повсякденної праці: учителя, продавця або ж офіс-менеджера.
Джоан Роулінг, Стівен Кінг, Джордж Мартін і Ден Браун були вчителями. Джозеф Хеллер копірайтером. Гарбрієль Гарсія Маркес – журналістом. Важливість попередніх місць роботи у їх подальшій письменницькій кар’єрі доволі очевидна. Чи написав би Брем Стокер «Дракулу», якби його не вразила гра актора театру, яким він керував? Про це ви можете дізнатися переглянувши інфографіку [джерело: Adzuna], яку ми переклали для вас з англійської:

Леся Українка. Геній тендітної незламності

25 лютого увесь світ відзначатиме 150 річницю від дня народження видатної української письменниці Лесі Українки, яка була, є і буде нашою славою, нашою гордістю, одною з найповнозвучніших струн душі народу. З цієї нагоди, вшановуючи самобутню творчість великої Українки, пропонуємо вам пригадати відомі та невідомі факти з її життя:
 v   Леся Українка вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами, добре знала латинь, перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської мов, хоч і не вчилась в школі. Її навчала мати (Олена Пчілка) і приватні вчителі.
 v   Леся дуже любила музику й мала великі здібності до гри на фортепіано. Вона не могла їх розвинути через хворобу кісток. Але мала дуже гарний слух і голос. 220 народних мелодій записано з її голосу.
 v   У родині Лесю Українку називали по-різному: Лариса, Леся, Зея, Мишолосія. Ім’я Зея, або Зеїчок, походить від назви сорту кукурудзи «зея японіка» (тонка, як стеблина), так її називала мама. Ім’я Мишолосія ділилось навпіл – так називали Лесю і її брата Михайла, з яким письменниця була дуже близька.
 v   В червні 1906 р. Леся Українка була обрана до правління київської «Просвіти», де вона опікувалась бібліотекою. Ця її діяльність уже в листопаді 1906 р. звернула на себе увагу царських жандармів, які її згодом арештували (17 – 18 січня 1907 р.), а в подальшому – і закрили саму «Просвіту».
 v   Садиба Косачів розташовувалась на окраїні села, де були найкращі землі. У розпорядженні родини було 500 гектарів землі, включно з лісами, ріллею та чотирма гектарами саду. Аби тримати в порядку садибу, родина Лесі Українки мала найманих робітників. На території колишніх володінь розташовується Лесин кадуб – джерело й криниця. Колись на місці джерела росла прадавня верба, змальована в «Лісовій пісні». Кажуть, що на території колишньої садиби Косачів захований косачівський скарб. 
 v   У Луцьку біля В’їзної вежі замку Любарта є дерево, яке іменують Лесиним ясеном. Воно одне з найстаріших дерев міста. Вважається, що саме під ним мала Леся написала свого першого вірша. Нині ж у місті вирішується проблема з деревом, адже воно аварійне й може впасти, зашкодивши перехожим. 
 v   На сьогодні усі живі нащадки Лесі Українки живуть за межами України. Це Роберто Гааб (внучатий племінник, онук Лесиної сестри Оксани Косач-Шимановської), що живе у Швейцарії, та Ольга Лютон-Петрова зі США (внучата племінниця, онука Лесиної сестри Ізидори Косач-Борисової). 
 v   На честь Лесі Українки названий астероїд «2616 Леся» (2616 Lesya), який відкрили 28 серпня 1970 року. А Google випустив дудл: 
А ще, ми знайшли для вас на Youtube невеличкий документальний фільм про життя видатної української поетеси

понеділок, 2 квітня 2018 р.

Школа на Камінній: погляд крізь століття


З нагоди ювілею, у нашій школі було вирішено створити власний літопис. Адже три десятиліття минуло, а історія навчального закладу зафіксована тільки в архівних документах. Проект  написання тривав майже два роки. Творили його не тільки теперішні учителі, учні та батьки, а й ті, хто в різні роки працював та навчався у школі: надавали власні світлини та ділились спогадами.
Коли ми почали писати власну історію, то вирішили, що необхідно відновити всі події, згадати усі здобутки, щоб показати тих людей, та ті досягнення, які власне зробили п’яту школу п’ятою. Ми поставили перед собою мету відтворити історію рідної школи, щоб вона йшла в майбутнє з тим позитивом, який був закладений ще в 1987 році. Альманах має назву «Школа на Камінній: погляд крізь століття», адже, як виявилося в процесі написання, наш навчальний заклад має дуже цікаву, більш ніж столітню історію. Він пережив кілька переселень, і вже 30 років розташований у самому центрі міста – на вулиці Камінній, 2 – в історичній будівлі, яка на початку дев’ятнадцятого століття була зведена, як жіноча виділова школа.
Своєрідною родзинкою нашого альманаху є коротка історична довідка на кожній сторінці книги. Усе це кропітка робота всього шкільного колективу. Вивчалися архівні документи, збиралася інформація про випускників та вчителів різних років, щоб показати яким важливим і насиченим був шлях довжиною у 160 років.
 А ще можна сказати, що наш альманах - це практично 90 сторінок любові , адже книга містить не тільки історичні факти, а й побудована на висловах тих, хто працює та навчається у школі, тому вона вийшла такою теплою, і її хочеться читати.
Гортаючи сторінки даної книги, ви побачите розмаїття спогадів, ідей, думок та цікавих проектів випускників минулих років і сьогоднішніх учнів, вчителів і батьків, які вірять у щасливе майбутнє нашої школи і не жалкують, що пов’язали із нею частину свого життя. Ми горді із того, що стало престижним навчатись чи працювати у школі №5 міста Тернополя.
Натисніть на картинці для перегляду книги:




середа, 7 березня 2018 р.

Cherchez la femme. Жінки – лауреати Нобелівської премії з літератури

Нобелівська премія з літератури вручається щорічно з 1901 року. Це одна з найпрестижніших міжнародних літературних премій у світі. За заповітом Альфреда Нобеля винагорода має бути отримана людиною, що створила «найвидатніші роботи в напрямку ідеалізму». Право номінації мають університетські професори літератури і філологічних наук, переможці попередніх номінацій, і президенти асоціацій відповідальних за літературну творчість в країні. Імена кандидатів є засекреченими протягом 50 років, а це означає, що імена потенційних кандидатів до і після оголошення призу є тільки чутками.
Важко сказати, чи впливали на рішення Нобелівського комітету гендерні забобони, проте за всю історію премії жінкам вручали її тільки 14 разів. Причому половина із них стали лауреатами лишень після 1991 року. Про те, хто ці видатні жінки, що боролися за рівноправність, справедливість, свободу самовираження і просто робили наш світ краще, ми розкажемо вам у своїй презентації. У ній представлені формулювання Нобелівського комітету, що зазначають, за що саме і коли була присуджена премія, країна-переможець та назви книг письменниць, які варто прочитати.