Знайомство з книгою: структура, художнє оформлення

Книжка складається з багатьох елементів, які потребують художнього оформлення. Художнє оформлення книжки починається з обкладинки. З неї ви дізнаєтеся про назву книжки та її автора. У XX ст. книжки почали обгортати в суперобкладинки. Аркуші з текстом, зшиті в зошити, називають книжковим блоком.

У великих, товстих книжках книжковий блок прикріплюється до обкладинки за допомогою форзаца - зігнутого навпіл аркуша цупкого паперу. Іноді форзац прикрашають малюнком, а іноді залишають однотонним.

Сторінку на початку книжкового блока, на якій міститься основна інформація про книжку (назва книжки, автор, назва видавництва), називають титульною, або титулом. Ілюстрацію навпроти титульної сторінки називають фронтисписом.

Якщо книжка поділяється на розділи, то вони один від одного можуть відокремлюватися шмуцтитулами - це сторінки, де вказано назву розділу. Часто їх також оздоблюють ілюстраціями. Самі ілюстрації бувають декількох видів: ілюстрація, що займає дві сусідні сторінки, називається розгорнута, на одну сторінку -сторінкова, на півсторінки - півсторінкова і т.д. Ілюстрації разом з орнаментами, суперобкладинкою прикрашають книжку, перетворюють її на мистецький твір.

Історія виникнення книги

Багато-багато років тому не було і чорнил, ні паперу, ні, тим більше. Книг. Інформацію передавали від однієї людини до іншої. Але як же важко запам’ятати дуже різні й довгі історії. Тому люди придумали малювати на стінах печер, на камені. Але далеко  не все можна було висловити за допомогою малюнків. Від малюнків утворилися Ієрогліфи, яке означає – «священні знаки». Кожен ієрогліф означає слово або його частину. У наш час ієрогліфами пишуть народи Китаю і Японії.

У Давній Індії матеріалом для перших книг служило пальмове листя, яке висушували, нарізали довгими вузькими смужками. Текст писали тушшю тонким пензликом. Давні індійці першими здогадалися збирати написані сторіночки в купку та прошнуровувати. Інший їхній винахід – палітурка: Стопку прошнурованих сторінок з обох боків закривали обструганими дерев’яними дощечками, щоб книга краще зберігалася.

В Африці по берегам річок і боліт росте очерет – папірус . Він удвічі вищий за людину, стовбур завтовшки з руку. З папірусу робили найнеобхідніші речі: тканину для одягу, річкові човни, вітрила, писали на ньому. Процес виготовлення папірусу був досить складний. Папірусові стрічки зберігали, згортаючи в трубку, оскільки листи папірусу були крихкими й ламалися. Такі книги  називалися свитками. 

Разом із папірусом використовували дешевий матеріал для  книг – віск.

Найбільша бібліотека з папірусових сувоїв знаходилася в місті Александрія. Вона нараховувала близько 70 000 сувоїв. Але цар міста Пергама вирішив створити бібліотеку, яка перевершить олександрійську. Коли єгипетський цар дізнався про це, то заборонив вивозити  папірус із Єгипту.   Тоді жителі міста Пергама навчилися робити матеріал  для листа зі шкіри тварин(телят, ягнят). Цей матеріал стали називати пергамент. Спочатку з нього продовжували робити свитки, але незабаром звернули увагу на міцність цього матеріалу: його можна складати, розрізати, листи з пергаменту можна зшивати й робити палітурку. Книга набула сучасної форми, яка називається кодекс. На пергаменті писали особливим чорнилом, яке вбиралося у шкіру так глибоко, що його не можна було змити.

Книги за давніх часів коштували дорого, оскільки створювалися повільно, ціною кропіткої праці переписувача. Він від руки переписував книгу впродовж декількох місяців, а іноді і років. Писали й переписували книги в основному при монастирях.

У Давній Русі переписувачів називали літописцями.  Вони писали на  бересті – корі берези, яку обробляли спеціальним чином.

У ІІ ст. до н.е. в Китаї винайшли дешевий матеріал для письма – папір. Технологію виготовлення китайські майстри  довгий час тримали в секреті. Лише в ХІІІ ст. навчилися виготовляти папір у країнах Європи.

Сучасні книги друкують у друкарні.

 Іван Федоров першим став друкувати книги на Русі. Його називають першодрукарем. Людиною він був освіченою, книжкову справу знав добре.

Першу книгу надрукував у 1564 році – «Апостол». Було випущено майже 2 000 книг. До наших днів зберіглося близько 50 примірників.

В Україні Іван Федоров також став першодрукарем – в 1574 році у Львові був надрукований «Апостол» та перший підручник «Буквар». Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання  й короткої читанки – це був перший друкований підручник у східних слов’ян. До нас дійшов тільки один примірник, який було знайдено в Римі в 1927 році, він зберігається в бібліотеці Гарвардського університету в США.

Ці книги знають все

Словник - весь Всесвіт в алфавітному порядку"

Анатоль Франс

Немає людини, яка знає все про все. Які книги допоможуть вам для перевірки тлумачення ваших слів? На допомогу нам прийдуть словники. Що ж таке словник?

Словник - це книга , в якій в алфавітному чи тематичному порядку подано слова, вирази з їх тлумаченням або перекладом. Які вам відомі види словників?

Словники бувають: тлумачний, орфографічний, фразеологічний, словник іншомовних слів, словник синонімів, етимологічний, словник омонімів і т.д.

Тлумачний словник - це тлумачення, значення слів. Найперший тлумачний словник створив В.І. Даль більше 100 років тому. Зібрав і пояснив значення слів сам. Назбирав і обробив до кінця життя 200 тисяч слів. 

У тлумачних словниках дається коротке тлумачення слів, наголос, проставлений рід іменників.

Французький письменник Анатоль Франс сказав: "Словник - весь Всесвіт в алфавітному порядку". Надійний путівник у всіх словниках - алфавіт.

Словники за способом подачі інформації бувають: друковані, віртуальні, аудіословники, ілюстративні, електронні.

Словники дуже корисні книги і без них не обійтися людині, яка хоче добре знати свою рідну мову.

Еволюція книги

Хронологічно першою формою книги вважається глиняна табличка. Знаменита бібліотека ассірійського царя Ашшурбаніпала (668-626 рр. до н. е.), яку він зібрав у Ніневії, складалася з майже тридцяти тисяч глиняних табличок з текстом, виконаним клинописом. У Індії й на Цейлоні в ті часи існували книги з пальмового листя, скріплені у вигляді віяла.

Книги-сувої на скріплених кінцями аркушах папірусу використовувалися в Древньому Єгипті в ІІІ-ГУ тис. до н.е. їхня довжина досягала 10 метрів.

У II столітті до н.е. виник новий писальний матеріал - пергамент, що обумовив перехід від сувою до кодексу. Конструкція кодексу сходить до дерев'яних поліптихів, що використовувались у Древньому Римі як своєрідні зошити для запису (дощечки, що становили поліптих натирали воском, по якому видряпували написи). Найдавніший збережений кодекс на пергаменті відноситься до IV століття.

Кодекс (триптих) XI століття з трьох навощених дощечок зі збереженим на воску текстом був знайдений в 2000 році в Новгороді. Це одна з найдавніших нині відомих книг Русі. Кодекс був у вжитку довгий час, не менш 2-3 десятиліть.

З XIII століття основним писальним матеріалом стає папір. У Європу папір прийшов після захоплення арабських паперових млинів у часи Реконкісти в Іспанії та через Грецію. До нас дійшли арабські паперові рукописи, що відносяться до IX століття. Існує версія, що в 751 році китайці напали на арабів у Самарканді, але потерпіли поразку, а серед узятих арабами бранців виявилися паперові майстри, від них і було перейнято мистецтво.

Папір високої якості європейці навчилися робити тільки наприкінці XIII століття, у XV столітті випуск його освоїли в Німеччині. Ще через 100 років вартість паперу знизилась, настільки, що друкарство змогло приносити прибуток.