Хронологічно першою формою книги вважається глиняна табличка.
Знаменита бібліотека ассірійського царя Ашшурбаніпала (668-626 рр. до н. е.),
яку він зібрав у Ніневії, складалася з майже тридцяти тисяч глиняних табличок з
текстом, виконаним клинописом. У Індії й на Цейлоні в ті часи існували книги з
пальмового листя, скріплені у вигляді віяла.
Книги-сувої на скріплених кінцями аркушах папірусу
використовувалися в Древньому Єгипті в ІІІ-ГУ тис. до н.е. їхня довжина
досягала 10 метрів.
У II столітті до н.е. виник новий писальний матеріал -
пергамент, що обумовив перехід від сувою до кодексу. Конструкція кодексу
сходить до дерев'яних поліптихів, що використовувались у Древньому Римі як
своєрідні зошити для запису (дощечки, що становили поліптих натирали воском, по
якому видряпували написи). Найдавніший збережений кодекс на пергаменті
відноситься до IV століття.
Кодекс (триптих) XI століття з трьох навощених дощечок зі
збереженим на воску текстом був знайдений в 2000 році в Новгороді. Це одна з
найдавніших нині відомих книг Русі. Кодекс був у вжитку довгий час, не менш 2-3
десятиліть.
З XIII століття основним писальним матеріалом стає папір. У
Європу папір прийшов після захоплення арабських паперових млинів у часи
Реконкісти в Іспанії та через Грецію. До нас дійшли арабські паперові рукописи,
що відносяться до IX століття. Існує версія, що в 751 році китайці напали на
арабів у Самарканді, але потерпіли поразку, а серед узятих арабами бранців
виявилися паперові майстри, від них і було перейнято мистецтво.
Папір високої якості європейці навчилися робити тільки наприкінці XIII століття, у XV столітті випуск його освоїли в Німеччині. Ще через 100 років
вартість паперу знизилась, настільки, що друкарство змогло приносити прибуток.
Немає коментарів:
Дописати коментар