Cherchez la femme. Жінки – лауреати Нобелівської премії з літератури

Нобелівська премія з літератури вручається щорічно з 1901 року. Це одна з найпрестижніших міжнародних літературних премій у світі. За заповітом Альфреда Нобеля винагорода має бути отримана людиною, що створила «найвидатніші роботи в напрямку ідеалізму». Право номінації мають університетські професори літератури і філологічних наук, переможці попередніх номінацій, і президенти асоціацій відповідальних за літературну творчість в країні. Імена кандидатів є засекреченими протягом 50 років, а це означає, що імена потенційних кандидатів до і після оголошення призу є тільки чутками.

Важко сказати, чи впливали на рішення Нобелівського комітету гендерні забобони, проте за всю історію премії жінкам вручали її тільки 14 разів. Причому половина із них стали лауреатами лишень після 1991 року. Про те, хто ці видатні жінки, що боролися за рівноправність, справедливість, свободу самовираження і просто робили наш світ краще, ми розкажемо вам у своїй презентації. У ній представлені формулювання Нобелівського комітету, що зазначають, за що саме і коли була присуджена премія, країна-переможець та назви книг письменниць, які варто прочитати.

"Шевченко монументальний"

Точної інформації про кількість пам'ятників Тарасові Шевченку, на жаль, не існує: цифри називають різні - від 1300 до 2 тисяч. Близько 1300 з них установлено в Україні, 130 - за кордоном - у 38-ми країнах. 
Пам'ятники Кобзареві є всюди, де є українська діаспора: у Росії - 10, у Казахстані - 16, у США й Канаді - по 9, у Білорусі - 6, у Польщі - 5, у Молдові - 4, у Бразилії - 3, в Аргентині - 3, у Франції - 3.

За масштабністю монументального увіковічнення Шевченко входить у чільну десятку серед таких постатей, як Олександр Пушкін, Папа Римський Іван Павло другий, Христофор Колумб, Жанна д'Арк і Симон Болівар.

Історія зберегла для нас згадку про пам'ятний епізод з життя Кобзаря, коли він, малий і босий, вийшов за село і пішов до обрію – шукати залізні стовпи, що підпирають небо. Мабуть, ця пригода була символічним початком його життя. Чумаки, які відвезли хлопця назад додому, поставилися до його пошуків добре. Але чи могли вони подумати, що все життя Шевченко шукатиме ці стовпи та поставить їх в основу нової української літератури. Він прийшов відкрити нам стовпи, на яких тримаються людина і людський світ, а ми на знак вдячності і шани "не забуваючи пом'янути незлим, тихим словом" відкриваємо в його честь пам'ятники - теж своєрідні Шевченкові стовпи. Пропонуємо вашій увазі невеличку віртуальну подорож найкрасивішими пам'ятниками Кобзаря у світі.

Знайомство з книгою: структура, художнє оформлення

Книжка складається з багатьох елементів, які потребують художнього оформлення. Художнє оформлення книжки починається з обкладинки. З неї ви дізнаєтеся про назву книжки та її автора. У XX ст. книжки почали обгортати в суперобкладинки. Аркуші з текстом, зшиті в зошити, називають книжковим блоком.

У великих, товстих книжках книжковий блок прикріплюється до обкладинки за допомогою форзаца - зігнутого навпіл аркуша цупкого паперу. Іноді форзац прикрашають малюнком, а іноді залишають однотонним.

Сторінку на початку книжкового блока, на якій міститься основна інформація про книжку (назва книжки, автор, назва видавництва), називають титульною, або титулом. Ілюстрацію навпроти титульної сторінки називають фронтисписом.

Якщо книжка поділяється на розділи, то вони один від одного можуть відокремлюватися шмуцтитулами - це сторінки, де вказано назву розділу. Часто їх також оздоблюють ілюстраціями. Самі ілюстрації бувають декількох видів: ілюстрація, що займає дві сусідні сторінки, називається розгорнута, на одну сторінку -сторінкова, на півсторінки - півсторінкова і т.д. Ілюстрації разом з орнаментами, суперобкладинкою прикрашають книжку, перетворюють її на мистецький твір.

Історія виникнення книги

Багато-багато років тому не було і чорнил, ні паперу, ні, тим більше. Книг. Інформацію передавали від однієї людини до іншої. Але як же важко запам’ятати дуже різні й довгі історії. Тому люди придумали малювати на стінах печер, на камені. Але далеко  не все можна було висловити за допомогою малюнків. Від малюнків утворилися Ієрогліфи, яке означає – «священні знаки». Кожен ієрогліф означає слово або його частину. У наш час ієрогліфами пишуть народи Китаю і Японії.

У Давній Індії матеріалом для перших книг служило пальмове листя, яке висушували, нарізали довгими вузькими смужками. Текст писали тушшю тонким пензликом. Давні індійці першими здогадалися збирати написані сторіночки в купку та прошнуровувати. Інший їхній винахід – палітурка: Стопку прошнурованих сторінок з обох боків закривали обструганими дерев’яними дощечками, щоб книга краще зберігалася.

В Африці по берегам річок і боліт росте очерет – папірус . Він удвічі вищий за людину, стовбур завтовшки з руку. З папірусу робили найнеобхідніші речі: тканину для одягу, річкові човни, вітрила, писали на ньому. Процес виготовлення папірусу був досить складний. Папірусові стрічки зберігали, згортаючи в трубку, оскільки листи папірусу були крихкими й ламалися. Такі книги  називалися свитками. 

Разом із папірусом використовували дешевий матеріал для  книг – віск.

Найбільша бібліотека з папірусових сувоїв знаходилася в місті Александрія. Вона нараховувала близько 70 000 сувоїв. Але цар міста Пергама вирішив створити бібліотеку, яка перевершить олександрійську. Коли єгипетський цар дізнався про це, то заборонив вивозити  папірус із Єгипту.   Тоді жителі міста Пергама навчилися робити матеріал  для листа зі шкіри тварин(телят, ягнят). Цей матеріал стали називати пергамент. Спочатку з нього продовжували робити свитки, але незабаром звернули увагу на міцність цього матеріалу: його можна складати, розрізати, листи з пергаменту можна зшивати й робити палітурку. Книга набула сучасної форми, яка називається кодекс. На пергаменті писали особливим чорнилом, яке вбиралося у шкіру так глибоко, що його не можна було змити.

Книги за давніх часів коштували дорого, оскільки створювалися повільно, ціною кропіткої праці переписувача. Він від руки переписував книгу впродовж декількох місяців, а іноді і років. Писали й переписували книги в основному при монастирях.

У Давній Русі переписувачів називали літописцями.  Вони писали на  бересті – корі берези, яку обробляли спеціальним чином.

У ІІ ст. до н.е. в Китаї винайшли дешевий матеріал для письма – папір. Технологію виготовлення китайські майстри  довгий час тримали в секреті. Лише в ХІІІ ст. навчилися виготовляти папір у країнах Європи.

Сучасні книги друкують у друкарні.

 Іван Федоров першим став друкувати книги на Русі. Його називають першодрукарем. Людиною він був освіченою, книжкову справу знав добре.

Першу книгу надрукував у 1564 році – «Апостол». Було випущено майже 2 000 книг. До наших днів зберіглося близько 50 примірників.

В Україні Іван Федоров також став першодрукарем – в 1574 році у Львові був надрукований «Апостол» та перший підручник «Буквар». Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання  й короткої читанки – це був перший друкований підручник у східних слов’ян. До нас дійшов тільки один примірник, який було знайдено в Римі в 1927 році, він зберігається в бібліотеці Гарвардського університету в США.

Ці книги знають все

Словник - весь Всесвіт в алфавітному порядку"

Анатоль Франс

Немає людини, яка знає все про все. Які книги допоможуть вам для перевірки тлумачення ваших слів? На допомогу нам прийдуть словники. Що ж таке словник?

Словник - це книга , в якій в алфавітному чи тематичному порядку подано слова, вирази з їх тлумаченням або перекладом. Які вам відомі види словників?

Словники бувають: тлумачний, орфографічний, фразеологічний, словник іншомовних слів, словник синонімів, етимологічний, словник омонімів і т.д.

Тлумачний словник - це тлумачення, значення слів. Найперший тлумачний словник створив В.І. Даль більше 100 років тому. Зібрав і пояснив значення слів сам. Назбирав і обробив до кінця життя 200 тисяч слів. 

У тлумачних словниках дається коротке тлумачення слів, наголос, проставлений рід іменників.

Французький письменник Анатоль Франс сказав: "Словник - весь Всесвіт в алфавітному порядку". Надійний путівник у всіх словниках - алфавіт.

Словники за способом подачі інформації бувають: друковані, віртуальні, аудіословники, ілюстративні, електронні.

Словники дуже корисні книги і без них не обійтися людині, яка хоче добре знати свою рідну мову.

Всесвітній день інформації

«Хто володіє інформацією,
той володіє світом»

Інформація завжди відігравала надзвичайно важливу роль у житті людини. Збір відомостей про навколишній світ допомагав людині виживати у нелегких умовах – з уст в уста, з покоління в покоління передавався досвід і навички створення одягу та ліків, виготовлення знарядь полювання і праці.

Найбільшою проблемою до винайдення писемності була точна передача інформації. Деякі племена Африки досі, не вміючи писати, розповідають легенди і міфи свого народу, сидячи біля багаття. При цьому, як правило, оповідачів двоє-троє і діти повинні почути й запам’ятати кілька абсолютно різних розповідей.

Великі обсяги даних про навколишній світ стали рушієм прогресу поряд з лінню. Роль інформації в житті людини ставала все більш істотною. Вивчалися не лише закони природи, а й література, мистецтво, архітектура. Знання цих дисциплін автоматично зараховувало людини до вищого суспільства.

Інформація давно стала щонайважливішим стратегічним ресурсом. Зараз практично кожній людині доступні її джерела. При цьому нова інформація, отримана людьми, стає надбанням усього світу. Крім, звичайно, секретних військових розробок і політичних інтриг. Світ вступив у нову, інформаційну еру, настав час мережевих спільнот та організацій без кордонів.

Історія розвитку цивілізації пам’ятає кілька інформаційних революцій.

Перша безпосередньо пов’язана з винаходом писемності, тому що з’явилася унікальна можливість точної передачі знань від покоління до покоління.

Друга відбулася в середині XVI століття і була викликана винаходом друкарства, що радикально змінило індустріальне суспільство та культуру.

Третя припала на кінець XIX століття і пов’язана з винаходом електрики, завдяки якому з’явилися радіо, телефон, телеграф, які дозволили оперативно передавати інформацію.

Четверта в 70-х роках XX століття була зумовлена винаходом мікропроцесорної технології і появою персонального комп’ютера.

Сьогодні ми живемо під час п’ятої інформаційної революції, яка напряму пов'язана з формуванням і розвитком глобальних інформаційно-телекомунікаційних мереж. Найбільш показовий приклад результатів п’ятої революції – Глобальна мережа Інтернет. Швидкості та обсяги оброблюваної інформації стрімко зросли, з’явилися унікальні можливості виробництва, передачі та розповсюдження інформації, а також нові види діяльності в мережах.

Цифрове майбутнє, про яке раніше лише розповідали фантасти, тепер стає звичним сьогоденням. В даний момент відбувається стрімке наростання обсягу різноманітної інформації – процес отримав назву «інформаційний вибух». Важливою проблемою цифрового розвитку стала саме загальнодоступність інформації. Тому важливо пам’ятати, що все добре в міру.

Сьогодні Всесвітній день інформації - це також свято журналістів, провайдерів, програмістів - всіх тих, хто займається збором, обробкою і передачею інформації. За статистикою, за останні 30 років людством створено стільки ж інформації, скільки за три попередніх тисячоліття.

Рутина, що надихає. Життя відомих авторів в дещо іншому світлі

Чи знаєте ви, що у всесвітньо відомих авторів була доволі незвична робота, перш ніж вони почали серйозно задумуватися про написання книг?

Якщо хтось дійсно хоче стати письменником, він або ж вона може отримати натхнення (або хоча б не отримати стрес ;)) від звичайної повсякденної праці: учителя, продавця або ж офіс-менеджера.

Джоан Роулінг, Стівен Кінг, Джордж Мартін і Ден Браун були вчителями. Джозеф Хеллер копірайтером. Гарбрієль Гарсія Маркес – журналістом. Важливість попередніх місць роботи у їх подальшій письменницькій кар’єрі доволі очевидна. Чи написав би Брем Стокер «Дракулу», якби його не вразила гра актора театру, яким він керував? Про це ви можете дізнатися переглянувши інфографіку [джерело: Adzuna], яку ми переклали для вас з англійської:

Леся Українка. Геній тендітної незламності

25 лютого увесь світ відзначатиме 150 річницю від дня народження видатної української письменниці Лесі Українки, яка була, є і буде нашою славою, нашою гордістю, одною з найповнозвучніших струн душі народу. З цієї нагоди, вшановуючи самобутню творчість великої Українки, пропонуємо вам пригадати відомі та невідомі факти з її життя:

 v   Леся Українка вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами, добре знала латинь, перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської мов, хоч і не вчилась в школі. Її навчала мати (Олена Пчілка) і приватні вчителі.

 v   Леся дуже любила музику й мала великі здібності до гри на фортепіано. Вона не могла їх розвинути через хворобу кісток. Але мала дуже гарний слух і голос. 220 народних мелодій записано з її голосу.

 v   У родині Лесю Українку називали по-різному: Лариса, Леся, Зея, Мишолосія. Ім’я Зея, або Зеїчок, походить від назви сорту кукурудзи «зея японіка» (тонка, як стеблина), так її називала мама. Ім’я Мишолосія ділилось навпіл – так називали Лесю і її брата Михайла, з яким письменниця була дуже близька.

 v   В червні 1906 р. Леся Українка була обрана до правління київської «Просвіти», де вона опікувалась бібліотекою. Ця її діяльність уже в листопаді 1906 р. звернула на себе увагу царських жандармів, які її згодом арештували (17 – 18 січня 1907 р.), а в подальшому – і закрили саму «Просвіту».

 v   Садиба Косачів розташовувалась на окраїні села, де були найкращі землі. У розпорядженні родини було 500 гектарів землі, включно з лісами, ріллею та чотирма гектарами саду. Аби тримати в порядку садибу, родина Лесі Українки мала найманих робітників. На території колишніх володінь розташовується Лесин кадуб – джерело й криниця. Колись на місці джерела росла прадавня верба, змальована в «Лісовій пісні». Кажуть, що на території колишньої садиби Косачів захований косачівський скарб. 

 v   У Луцьку біля В’їзної вежі замку Любарта є дерево, яке іменують Лесиним ясеном. Воно одне з найстаріших дерев міста. Вважається, що саме під ним мала Леся написала свого першого вірша. Нині ж у місті вирішується проблема з деревом, адже воно аварійне й може впасти, зашкодивши перехожим. 

 v   На сьогодні усі живі нащадки Лесі Українки живуть за межами України. Це Роберто Гааб (внучатий племінник, онук Лесиної сестри Оксани Косач-Шимановської), що живе у Швейцарії, та Ольга Лютон-Петрова зі США (внучата племінниця, онука Лесиної сестри Ізидори Косач-Борисової). 

 v   На честь Лесі Українки названий астероїд «2616 Леся» (2616 Lesya), який відкрили 28 серпня 1970 року. А Google випустив дудл: 

А ще, ми знайшли для вас на Youtube невеличкий документальний фільм про життя видатної української поетеси: 

Школа на Камінній: погляд крізь століття

З нагоди ювілею, у нашій школі було вирішено створити власний літопис. Адже три десятиліття минуло, а історія навчального закладу зафіксована тільки в архівних документах. Проект  написання тривав майже два роки. Творили його не тільки теперішні учителі, учні та батьки, а й ті, хто в різні роки працював та навчався у школі: надавали власні світлини та ділились спогадами.

Коли ми почали писати власну історію, то вирішили, що необхідно відновити всі події, згадати усі здобутки, щоб показати тих людей, та ті досягнення, які власне зробили п’яту школу п’ятою. Ми поставили перед собою мету відтворити історію рідної школи, щоб вона йшла в майбутнє з тим позитивом, який був закладений ще в 1987 році. Альманах має назву «Школа на Камінній: погляд крізь століття», адже, як виявилося в процесі написання, наш навчальний заклад має дуже цікаву, більш ніж столітню історію. Він пережив кілька переселень, і вже 30 років розташований у самому центрі міста – на вулиці Камінній, 2 – в історичній будівлі, яка на початку дев’ятнадцятого століття була зведена, як жіноча виділова школа.

Своєрідною родзинкою нашого альманаху є коротка історична довідка на кожній сторінці книги. Усе це кропітка робота всього шкільного колективу. Вивчалися архівні документи, збиралася інформація про випускників та вчителів різних років, щоб показати яким важливим і насиченим був шлях довжиною у 160 років.

 А ще можна сказати, що наш альманах - це практично 90 сторінок любові , адже книга містить не тільки історичні факти, а й побудована на висловах тих, хто працює та навчається у школі, тому вона вийшла такою теплою, і її хочеться читати.

Гортаючи сторінки даної книги, ви побачите розмаїття спогадів, ідей, думок та цікавих проектів випускників минулих років і сьогоднішніх учнів, вчителів і батьків, які вірять у щасливе майбутнє нашої школи і не жалкують, що пов’язали із нею частину свого життя. Ми горді із того, що стало престижним навчатись чи працювати у школі №5 міста Тернополя.

Натисніть на картинці для перегляду книги:

Календар знаменних і пам'ятних дат на 2017-2018 навчальний рік

Пропонуємо до Вашої уваги календар на 2017-2018 навчальний рік. Пригодиться у роботі не тільки бібліотекарям, а й вчителям. Для того, щоб збільшити зображення просто натисніть на нього та відкрийте в новій вкладці. Завантажити PDF варіант календаря можна тут.

Буктрейлер – сучасна форма реклами книги

Усі ми звикли до звичайного способу зацікавити книгою — книжкової виставки. Але зараз з’являються все нові й нові форми роботи в бібліотеках. Спочатку це були віртуальні виставки, а тепер це буктрейлер. Що ж це таке? З англійської book — це книга, trailer — тягач, причіп, призначений для перевезення вантажів. Дослівний переклад: тягнути книгу на причепі. А простіше кажучи, буктрейлер — це короткий відеоролик за мотивами книги, кліп за книгою. Основне його завдання — яскраво й образно розповісти про книгу, зацікавити, заінтригувати читача, спонукати до читання. Кращі буктрейлери можна використовувати на уроках для реклами книжок. Їх слід демонструвати перед вивченням теми, щоб зацікавити дітей. Подивившись яскравий, мальовничий кліп, учні із задоволенням прочитають.

Як же створити буктрейлер? Нічого складного, потрібно лише слідувати декільком порадам:

1. Вибір книги для реклами. Мотивацій у виборі книг для створення буктрейлера може бути безліч. Це реклама нових книг, просування книг-ювілярів, створення буктрейлерів, приурочених до дат і подій, є навіть буктрейлера книжкових виставок.

2. Створення сценарію до буктрейлера (продумати сюжет і написати текст). Сюжет - це основа Вашого відеоролика, те, з чого він буде складатися. Важливо внести інтригу і вибудувати сюжет таким чином, щоб читачеві неодмінно захотілося дізнатися, що ж буде далі. А дізнатися це можна, лише прочитавши книгу. Відеоролик не повинен бути довгим, не більше 3 хвилин, так як це оптимальний час, щоб утримати увагу глядача - потенційного читача.

3. Наступний етап роботи - необхідно підібрати картинки, відсканувати ілюстрації з книги, зняти своє відео або ж знайти відео з тематики в Інтернеті.

4. Записати озвучений текст, якщо це передбачено за сценарієм. Для запису і редагування звуку можна використовувати програму Sound Forge.

5. Для роботи з відео потрібно вибрати програму. Для початківців можна використовувати програму Windows Movie Maker. Ця програма є на всіх ПК, так як входить в пакет Microsoft Windows. Програма Movie Maker здатна брати і обробляти відеофайли з цифрової відеокамери, створювати із зображень слайд-шоу, додавати до відео заготовки, титри, звук, вирізати необхідні фрагменти і склеювати їх, створюючи при цьому ефектні переходи від фрагмента до фрагмента. Широко використовується для створення кліпів, відеопрезентацій та обробки аматорського відео.

6. Заключний етап - відеомонтаж. Вирізати/склеїти кілька фрагментів відео, додати звукову доріжку, змінити розмір відео, накласти ефекти, переходи. В результаті буктрейлер можна рекламувати в Інтернеті, блогах, на форумах, у популярних соціальних мережах.

До Вашої уваги найцікавіші буктрейлери наших учнів:

Міжнародний день захисту прав людини

10 грудня Україна і світ відзначають Міжнародний день захисту прав людини, який святкується за пропозицією Генеральної Асамблеї ООН на честь ухвалення 10 грудня 1948 року Загальної декларації прав людини яка проголосила рівність усіх жителів планети перед законом.

До поняття «Права людини» людство прийшло не відразу. Вперше про права особистості заговорили французькі просвітителі Вольтер і Жан Жак Руссо. Пройшло ще майже два сторіччя, перш ніж людство дозріло до поняття і прийняття загального кодексу прав людини. 10 грудня 1948 року Організація Об’єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини, що проголошує права особистості, цивільні і політичні права і свободи (рівність всіх перед законом, право кожного на свободу і особисту недоторканність, свободу совісті та інші). У Декларації заявлено також, що всі люди мають рівні права, які не залежать від їх особових відмінностей і від різниці в політичних системах їх країн. Декларація не носить обов’язкового характеру. В основу документа були покладені всі напрацювання людської думки, які були на той момент у даному питанні. Це був перший досвід колективної розробки універсального документа з прав людини.

Документ носить рекомендаційний характер, проте у багатьох державах ряд його положень закріплено законодавчо. У 1966 році Декларацію доповнили ще двома найважливішими Міжнародними пактами  про громадянські і політичні права, а також про економічні, соціальні і культурні права. Загальна декларація прав людини спонукала людство до розробки та укладення численних конвенцій, декларацій та протоколів з прав людини.

      Принципи Загальної декларації було взято багатьма державами до уваги при створенні Основного закону  Конституції, наша країна також не виняток. Український народ зробив свій гідний внесок у становлення прогресивних уявлень про права людини, створив низку яскравих взірців правової думки і нормотворення.

Одним із завдань Всеукраїнського тижня права є сприяння тому, щоб українці не лише розширювали свої правові знання, але й вчилися їх застосовувати. Відзначення Міжнародного дня прав людини сприяє підтримці важливих громадянських ініціатив, повазі та дотриманню законів, підвищенню правової культури населення. Для читачів нашої бібліотеки оформлені тематичні полиці: “Твої права - твій захист”, “Ти маєш право...”, “Мої права - це обов'язки інших. Права інших - це мої обов'язки”:

Міжнародний день толерантності

Життя суспільства, як і життя окремої людини, ґрунтується на впливі ідей, поглядів, теорій. За часи історії людства їх промайнуло чимало. Вони оволодівали розумом людей на більший чи менший термін. Деякі з них закликали до барикад, призводили до війн, ставали підставою для створення «образу ворога» з іншого народу.

Але з розвитком суспільства до людей прийшло розуміння, що Земля не є надто великою, вона – наш спільний дім, всі люди в якому – сусіди. А для того, щоб людство успішно розвивалося, треба знаходити спільну мову. У безмежному морі різноманітних культур, релігій, думок, ідей, що належать людям різних країн на планеті, на допомогу має прийти «рятувальне коло» толерантності.

Толерантність – це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Також толерантність – це єдність у різноманітті, те, що переходу від війни до культури миру. Для громадян це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.

Сьогодні толерантність – яскравий показник ступеню демократичності кожної держави й одна з умов її розвитку. Політична толерантність є основою для плідних міжнародних відносин.

Для того, щоб досягти успіху у власному житті, не витрачати сил на конфлікти, «побутові війни», кожному доцільно сформувати у собі толерантність як рису характеру. Для цього необхідно:

·    бути готовими до того, що всі люди різні – не кращі й гірші, а просто різні;

· навчитися сприймати людей такими, якими вони є, не намагаючись змінити в них те, що нам не подобається;

·     цінувати в кожній людині особистість і поважати її думки, почуття, переконання незалежно від того, чи збігаються вони з нашими;

·     зберігати «власне обличчя», знайти себе і за будь-яких обставин залишатися собою.

Понад 20 років 16 листопада світ святкує Міжнародний день толерантності. Цей День був проголошений Декларацією принципів толерантності, затвердженою  у 1995 році на 28 Генеральній конференції ЮНЕСКО. У статті 6 Декларації зазначено: «з метою звернення уваги на небезпеки, приховані у нетерпимості, зміцнення прихильності і активізації дій на підтримку поширення ідей толерантності і виховання у її дусі ми урочисто проголошуємо 16 листопада міжнародним днем, присвяченим толерантності, що відзначається щорічно». Цього дня за традицією у різних країнах світу проводяться акції, спрямовані проти екстремізму, різноманітних форм дискримінації та проявів нетерпимості. 

У нашій бібліотеці спільно з учнями була створена інформаційна брошура, де на кожну букву слова «толерантність» були наведені цікаві факти та вислови.