вівторок, 8 березня 2016 р.

“Я жінка. Я травинка. Я царівна, Лиш Афродіта мені рівня…»

Ти – матері Сікстинської сестра;
Земною, не надхмарною красою
Ти світиш нам. Падуть перед тобою
Віки й народи. Далечінь стара.
У пам’яті нащадків не вмира,
Новою розцвітаючи весною.
Ти провідниця в праці й серед бою,
Натхненниця і пензля і пера.
Жінка… Скільки про неї було сказано й написано. Сьогодні ми звернемось до цієї одвічної загадки природи. Яка вона жінка-ідеал, яке її місце в суспільстві, на що здатна українська жінка?
Легенда про створення жінки
Створив Бог чоловіка. Звичайно, йому було дуже нудно одному, і тоді Господь вирішив створити і жінку. Проблема була в тому, що весь людський матеріал пішов на чоловіка. Тоді Бог сказав: “Візьму кілька яскравих променів сонця, всі чарівні фарби зір, задумливий смуток місяця, красу лебедя, грайливість кошенят, граційність газелі, ласкаве тепло хутра, притягуючу силу магніту. Змішаю все разом, а потім додам туди: холодне мерехтіння зірок, впертість віслюка, в’їдливість мухи, зажерливість акули, ревнивість тигриці, сміливість пантери, кровожерливість п’явки, отруйність змії, дурман опіуму, безпощадність стихії. Все це змішав, оформив фігуру і вдихнув у неї життя. Як наслідок вийшла жінка. Цю жінку Бог передав чоловікові і промовив: “Бери її такою і не намагайся переробити».
Поговоримо про українську жінку
Самою долею їй покладено було на віку бути щасливою, засівати свою ниву і колисати своїх дітей, зазнавати втоми і втіхи, продовжувати рід і берегти правічні заходи. Але українські жінки не тільки були дружинами високопоставлених чоловіків із князівських родів, шляхти та козацької старшини, а й самі були політиками, ученими, митцями. Крім того, протягом усієї історії України багато з них у культурно-освітній, політичній, і навіть військовій діяльності не поступалися перед чоловіками, а й перевершували їх. У чорну ніч неволі, що тривала століттями, українські жінки знаходили в собі сили зберегти прагнення до волі, почуття гідності, відповідальність за свій народ, за свою родину, за виховання своїх дітей. Тому завжди на різних життєвих шляхах і перехрестях українська жінка стояла на боці милосердя, несла велику любов і сімейне тепло. Вона завжди свято шанувала і виконувала обов'язки берегині сімейного вогнища.