"Шевченко монументальний"

Точної інформації про кількість пам'ятників Тарасові Шевченку, на жаль, не існує: цифри називають різні - від 1300 до 2 тисяч. Близько 1300 з них установлено в Україні, 130 - за кордоном - у 38-ми країнах. 
Пам'ятники Кобзареві є всюди, де є українська діаспора: у Росії - 10, у Казахстані - 16, у США й Канаді - по 9, у Білорусі - 6, у Польщі - 5, у Молдові - 4, у Бразилії - 3, в Аргентині - 3, у Франції - 3.

За масштабністю монументального увіковічнення Шевченко входить у чільну десятку серед таких постатей, як Олександр Пушкін, Папа Римський Іван Павло другий, Христофор Колумб, Жанна д'Арк і Симон Болівар.

Історія зберегла для нас згадку про пам'ятний епізод з життя Кобзаря, коли він, малий і босий, вийшов за село і пішов до обрію – шукати залізні стовпи, що підпирають небо. Мабуть, ця пригода була символічним початком його життя. Чумаки, які відвезли хлопця назад додому, поставилися до його пошуків добре. Але чи могли вони подумати, що все життя Шевченко шукатиме ці стовпи та поставить їх в основу нової української літератури. Він прийшов відкрити нам стовпи, на яких тримаються людина і людський світ, а ми на знак вдячності і шани "не забуваючи пом'янути незлим, тихим словом" відкриваємо в його честь пам'ятники - теж своєрідні Шевченкові стовпи. Пропонуємо вашій увазі невеличку віртуальну подорож найкрасивішими пам'ятниками Кобзаря у світі.

Рутина, що надихає. Життя відомих авторів в дещо іншому світлі

Чи знаєте ви, що у всесвітньо відомих авторів була доволі незвична робота, перш ніж вони почали серйозно задумуватися про написання книг?

Якщо хтось дійсно хоче стати письменником, він або ж вона може отримати натхнення (або хоча б не отримати стрес ;)) від звичайної повсякденної праці: учителя, продавця або ж офіс-менеджера.

Джоан Роулінг, Стівен Кінг, Джордж Мартін і Ден Браун були вчителями. Джозеф Хеллер копірайтером. Гарбрієль Гарсія Маркес – журналістом. Важливість попередніх місць роботи у їх подальшій письменницькій кар’єрі доволі очевидна. Чи написав би Брем Стокер «Дракулу», якби його не вразила гра актора театру, яким він керував? Про це ви можете дізнатися переглянувши інфографіку [джерело: Adzuna], яку ми переклали для вас з англійської:

Леся Українка. Геній тендітної незламності

25 лютого увесь світ відзначатиме 150 річницю від дня народження видатної української письменниці Лесі Українки, яка була, є і буде нашою славою, нашою гордістю, одною з найповнозвучніших струн душі народу. З цієї нагоди, вшановуючи самобутню творчість великої Українки, пропонуємо вам пригадати відомі та невідомі факти з її життя:

 v   Леся Українка вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами, добре знала латинь, перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської мов, хоч і не вчилась в школі. Її навчала мати (Олена Пчілка) і приватні вчителі.

 v   Леся дуже любила музику й мала великі здібності до гри на фортепіано. Вона не могла їх розвинути через хворобу кісток. Але мала дуже гарний слух і голос. 220 народних мелодій записано з її голосу.

 v   У родині Лесю Українку називали по-різному: Лариса, Леся, Зея, Мишолосія. Ім’я Зея, або Зеїчок, походить від назви сорту кукурудзи «зея японіка» (тонка, як стеблина), так її називала мама. Ім’я Мишолосія ділилось навпіл – так називали Лесю і її брата Михайла, з яким письменниця була дуже близька.

 v   В червні 1906 р. Леся Українка була обрана до правління київської «Просвіти», де вона опікувалась бібліотекою. Ця її діяльність уже в листопаді 1906 р. звернула на себе увагу царських жандармів, які її згодом арештували (17 – 18 січня 1907 р.), а в подальшому – і закрили саму «Просвіту».

 v   Садиба Косачів розташовувалась на окраїні села, де були найкращі землі. У розпорядженні родини було 500 гектарів землі, включно з лісами, ріллею та чотирма гектарами саду. Аби тримати в порядку садибу, родина Лесі Українки мала найманих робітників. На території колишніх володінь розташовується Лесин кадуб – джерело й криниця. Колись на місці джерела росла прадавня верба, змальована в «Лісовій пісні». Кажуть, що на території колишньої садиби Косачів захований косачівський скарб. 

 v   У Луцьку біля В’їзної вежі замку Любарта є дерево, яке іменують Лесиним ясеном. Воно одне з найстаріших дерев міста. Вважається, що саме під ним мала Леся написала свого першого вірша. Нині ж у місті вирішується проблема з деревом, адже воно аварійне й може впасти, зашкодивши перехожим. 

 v   На сьогодні усі живі нащадки Лесі Українки живуть за межами України. Це Роберто Гааб (внучатий племінник, онук Лесиної сестри Оксани Косач-Шимановської), що живе у Швейцарії, та Ольга Лютон-Петрова зі США (внучата племінниця, онука Лесиної сестри Ізидори Косач-Борисової). 

 v   На честь Лесі Українки названий астероїд «2616 Леся» (2616 Lesya), який відкрили 28 серпня 1970 року. А Google випустив дудл: 

А ще, ми знайшли для вас на Youtube невеличкий документальний фільм про життя видатної української поетеси: 

166 років від дня народження Роберта Льюїса Стівенсона

Роберт Льюїс Стівенсон народився 13 листопада 1850 року в Единбурзі, політичному культурному центрі Шотландії, і по материнській лінії належав до стародавнього роду Белфурів. Звідси й основна тема більшості його творів — Шотландія, її історія і її герої. На третьому році життя хлопчик переніс хворобу бронхів, наслідки якої мучили його отім усе життя і привели до ранньої смерті. У 17 років вступив до Единбурзького університету і здобув юридичну освіту.

Вперше в літературі ім'я Стівенсона з'являється в 1866 році.

У1873році він стає професійним письменником. Найвідоміший роман Стівенсона «Острів скарбів», що вийшов окремим виданням 1883 році, здобув автору широкий успіх. А все почалося з забави. Як розповідав сам автор «Острова скарбів»: «Одного разу я накреслив карту острова; вона була старанно і красиво розфарбована. Я нарік свій витвір «Островом скарбів». Я чув, бувають люди, для яких карти нічого не означають, але не можу собі цього уявити! Назви, обриси лісів, напрямок доріг і річок, доісторичні сліди людини — от невичерпне джерело для всякого, у кого є очі і хоч на гріш уяви. Коли я спрямував замислений погляд на карту свого Острова, то серед вигаданих лісів заворушилися герої моєї майбутньої книги. Засмаглі обличчя їх і блискуча зброя з висувалися із найнесподіваніших місць; вони снували туди і сюди, боролися і шукали скарб на декількох квадратних дюймах щільного паперу...».

Інша визначна робота Стівенсона, «Дивна історія доктора Джекіла і містера Хайда», вийшла в 1886 році.

Третя значна робота письменника, «Володар Баллантре», написана під час подорожі Південними морями на борту яхти «Каско». «Володара Баллантре» можна назвати шотландським варіантом «Братів Карамазових», але не через вплив: просто Стівенсон сам прийшов до тієї ж ідеї — через розпад стародавньої родини показати поворот у національній історії. Письменник змальовує образи двох братів, чиї стосунки, крім відмінності темпераментів, украй ускладнені і боротьбою політичною, і боротьбою за право спадкування. Старший став учасником заколоту 1745 року — останньої спроби шотландців відокремитися від Англії. Тим часом молодший залишився вдома, оволодівши маєтком і нареченою брата.

У грудні 1889 р. Роберт Льюїс Стівенсон і його дружина Фанні прибули на Самоа на борті шхуни «Екватор». Письменник був хворий на туберкульоз. Лікарі порадили йому змінити клімат. У результаті подружжя Стівенсонів придбало 126 гектарів землі в горах за 5 кіло метрів від столиці Західного Самоа — Апіа за 200 фунтів.

Незважаючи на благодатну атмосферу, Стівенсон не написав на Самоа жодної серйозної книги. Століття романтизму закінчи лося. Саме в цей час тривав активний розділ Полінезії між Британією, Америкою і Німеччиною. Письменник включився в боротьбу за права місцевого населення, здобувши славу серед тубільців. Він став національним героєм Самоа. Відтоді його ім'ям на Західному Самоа називають усе — готелі і вулиці, ресторани і кафе.

170 років тому Тарас Шевченко написав свій «Заповіт»

Тарас Шевченко написав «Заповіт» в Переяславі, у ніч з 24 на 25 грудня 1845 року. Сталося це в будинку приятеля поета – лікаря Андрія Козачковського. У той період Шевченко працював в Археологічній комісії. Мандруючи по селах, застудився і зліг. Козачковський дізнався про це і перевіз поета у свій дім. Шевченкові було зовсім зле – гарячка, температура за  40. У якусь мить 31-річному поету здалося, що він вмирає. Тож узяв аркуш і став швидко писати. Козачковський, який вночі зайшов до кімнати, побачив, що Тарас у самій сорочці стояв біля вікна і впівголоса декламував рядки вірша.

Загалом усю поезію Тараса Шевченка можна назвати своєрідним дороговказом для українців. Але саме в «Заповіті» сконцентрувалися всі головні ідеї його творчості. Він актуальний завжди. Відразу після написання «Заповіт» набув популярності. Поезія ходила в народі у переписаних копіях. А вже у ХХ столітті літератори різних країн взялися за переклад «Заповіту». Нині таких перекладів більш як півтори  сотні, і робота в цьому напрямі не припиняється. У 2008 році в Переяславі відкрили Музей «Заповіту» в колишній садибі лікаря Козачковського. Тут відтворено меморіальну обстановку кімнат, в одній з яких Шевченко написав цей вірш.

175 років від дня народження Михайла Петровича Старицького

В історію української культури Михайло Старицький увійшов як організатор національного професійного театру і голова першого на Україні театрального товариства, режисер, актор, видавець. Це був період зрушень у суспільно-політичному житті країни. Загострилася криза кріпосницької системи. Студентська молодь жваво відгукнулась на політичні події часу.

У період соціального і культурного піднесення Старицький перебуває у вирі громадського життя: відвідує студентські збори і мітинги, на яких обговорюються національні і політичні проблеми, активно працює в народних бібліотеках і недільних школах, бере участь у роботі театрального, етнографічного і хорового гуртків. 1871 року М. Старицький приїздить до Києва і повністю віддається громадсько-культурній діяльності. Разом з М. Лисенком (із сестрою якого він одружився) організовує «Товариство українських сценічних акторів», силами якого було поставлено багато п'єс, опер та оперет.

1883 року М. Старицький очолює першу українську професійну трупу. До її складу входили М. Садовський, П. Саксаганський, М. Заньковецька, І. Карпенко-Карий та ін. Діяльність М. Старицького гідна подиву. Він створив новий хор і оркестр, обновив декорації, костюми, покращив умови життя всіх працівників, продавши свій маєток у Карпівці.

Театральний колектив побував з гастролями у Петербурзі, Москві, Астрахані, Вільнюсі, Мінську, Варшаві та інших містах. У Києві драматург очолював Літературно-артистичне товариство. Багатогранна діяльність М. Старицького має велике значення. Він віддав усі свої сили і хист для національного і культурного відродження України.

У нашій бібліотеці ви можете ознайомитися з такими його творами як "Останні орли", "Не судилось", "За двома зайцями", "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "Циганка Аза", "Маруся Богуславка", "Ніч під Івана Купала", "Зимовий вечір", "Талан" та "Остання ніч".