"Шевченко монументальний"

Точної інформації про кількість пам'ятників Тарасові Шевченку, на жаль, не існує: цифри називають різні - від 1300 до 2 тисяч. Близько 1300 з них установлено в Україні, 130 - за кордоном - у 38-ми країнах. 
Пам'ятники Кобзареві є всюди, де є українська діаспора: у Росії - 10, у Казахстані - 16, у США й Канаді - по 9, у Білорусі - 6, у Польщі - 5, у Молдові - 4, у Бразилії - 3, в Аргентині - 3, у Франції - 3.

За масштабністю монументального увіковічнення Шевченко входить у чільну десятку серед таких постатей, як Олександр Пушкін, Папа Римський Іван Павло другий, Христофор Колумб, Жанна д'Арк і Симон Болівар.

Історія зберегла для нас згадку про пам'ятний епізод з життя Кобзаря, коли він, малий і босий, вийшов за село і пішов до обрію – шукати залізні стовпи, що підпирають небо. Мабуть, ця пригода була символічним початком його життя. Чумаки, які відвезли хлопця назад додому, поставилися до його пошуків добре. Але чи могли вони подумати, що все життя Шевченко шукатиме ці стовпи та поставить їх в основу нової української літератури. Він прийшов відкрити нам стовпи, на яких тримаються людина і людський світ, а ми на знак вдячності і шани "не забуваючи пом'янути незлим, тихим словом" відкриваємо в його честь пам'ятники - теж своєрідні Шевченкові стовпи. Пропонуємо вашій увазі невеличку віртуальну подорож найкрасивішими пам'ятниками Кобзаря у світі.

170 років тому Тарас Шевченко написав свій «Заповіт»

Тарас Шевченко написав «Заповіт» в Переяславі, у ніч з 24 на 25 грудня 1845 року. Сталося це в будинку приятеля поета – лікаря Андрія Козачковського. У той період Шевченко працював в Археологічній комісії. Мандруючи по селах, застудився і зліг. Козачковський дізнався про це і перевіз поета у свій дім. Шевченкові було зовсім зле – гарячка, температура за  40. У якусь мить 31-річному поету здалося, що він вмирає. Тож узяв аркуш і став швидко писати. Козачковський, який вночі зайшов до кімнати, побачив, що Тарас у самій сорочці стояв біля вікна і впівголоса декламував рядки вірша.

Загалом усю поезію Тараса Шевченка можна назвати своєрідним дороговказом для українців. Але саме в «Заповіті» сконцентрувалися всі головні ідеї його творчості. Він актуальний завжди. Відразу після написання «Заповіт» набув популярності. Поезія ходила в народі у переписаних копіях. А вже у ХХ столітті літератори різних країн взялися за переклад «Заповіту». Нині таких перекладів більш як півтори  сотні, і робота в цьому напрямі не припиняється. У 2008 році в Переяславі відкрили Музей «Заповіту» в колишній садибі лікаря Козачковського. Тут відтворено меморіальну обстановку кімнат, в одній з яких Шевченко написав цей вірш.