Поповнення бібліотеки посібниками НУШ

Шкільна бібліотека є обов’язковим підрозділом НУШ і є важливим складником сучасного освітнього середовища. Головною метою діяльності бібліотек є забезпечення якісного бібліотечно-інформаційного обслуговування учасників освітнього процесу. Нещодавно фонд нашої бібліотеки поповнився навчально-методичною літературою НУШ. Посібники містять матеріали та практичні завдання, які допоможуть вчителям створити освітнє середовище, забезпечити різні форми інтегрованого навчання, здійснювати моніторинг розвитку учнів та оцінити власну практику в контексті освітніх новацій. Приємного та корисного читання!

Складний шлях книги: від папірусу до книгодрукування

   

У стародавні часи не було книжок, бо люди не вміли їх робити. Але потреба записувати, передавати іншим якісь відомості, досвід, знання виникли у людей дуже давно. Тож «сторінками» найдавніших книжок ставали стіни печер, каміння, сокири, вояцькі щити. Писали на всьому й усім. Бо не було тоді ані паперу, ані ручок, ані олівців, не знали люди і літер - їх замінювали малюнки. Згодом винайшли перші абетки, почали писати на глиняних табличках, потім їх сушили й випалювали на вогні. Та хіба на сторінках-цеглинах багато напишеш? До того ж книги важкі і незручні. Коли б, скажімо, якийсь учений збирався у дорогу і брав із собою дві-три такі «книги», йому потрібен був... віз. З часом стали виробляти зручні та легкі книжки з тонкої козячої або телячої шкіри. Першу таку книжку виготовили у стародавньому грецькому місті Пергамі – тому й папір із цієї шкіри назвали пергаментом. ле вони були дуже дорогі. На виготовлення однієї книги потрібні були шкури з цілої череди телят. Отже, люди шукали матеріал, з якого можна було б робити книги, щоб вони були дешеві й прості.

У далекій Африці, на берегах повноводних річок, простягнулися нескінченні зарості болотяної рослини – папірусу.

Люди використовували його на будівництві. Якось один чоловік лагодив хату. Розрізав стеблину папірусу, витяг волокнисту серцевину, поклав на осонні. Через деякий час він побачив, що волокно перетворилося на сухі вузенькі стрічки. Ще більше здивувався чоловік, побачивши, що стрічки добре вбирають фарбу. Значить, на папірусі можна писати.

Відтоді з’явилися книжки, а краще сказати сувої з папірусу. Писати на його сухих стеблах було зручно, але через кілька років такі «книги» ламалися і розсипалися.

Справжній папір, на якому пишуть і сьогодні, люди навчилися робити дві тисячі років тому. Тоді й почали у багатьох країнах писати на папері, саме писати, бо книги були рукописними, й одну книжку переписували, бувало, кілька разів. Минуло ще багато років, поки з’явилося книгодрукування. У нашій країні це сталося у XVI столітті.

Cкладний шлях пройшла книга,перш ніж стати такою гарною,з красивими ілюстраціями.Тому будьмо обережними з книгою,шануймо її, бо вона-джерело знань.

Вічно живий голос Лесі Українки

25 лютого в Україні відзначатиметься 150-річниця від дня народження Лесі Українки – видатної української поетеси, перекладача, культурного діяча. Ніжна, але сильна духом та пройнята прометеївським вогнем любові до людей. Її твори надихають, додають сил та впевненості. У нашій бібліотеці оформлена книжкова виставка “Лося-Лоруся-Леся”.  Саме так Ларису Петрівну Косач у дитинстві називали рідні. Література представлена на виставці познайомить  читачів із її найкращими творами.

Також, бібліотека нашої школи приєдналася до мережевої акції "Вічно живий голос!". Про акцію детальніше можна дізнатися тут. 

Всесвітній день інформації

«Хто володіє інформацією,
той володіє світом»

Інформація завжди відігравала надзвичайно важливу роль у житті людини. Збір відомостей про навколишній світ допомагав людині виживати у нелегких умовах – з уст в уста, з покоління в покоління передавався досвід і навички створення одягу та ліків, виготовлення знарядь полювання і праці.

Найбільшою проблемою до винайдення писемності була точна передача інформації. Деякі племена Африки досі, не вміючи писати, розповідають легенди і міфи свого народу, сидячи біля багаття. При цьому, як правило, оповідачів двоє-троє і діти повинні почути й запам’ятати кілька абсолютно різних розповідей.

Великі обсяги даних про навколишній світ стали рушієм прогресу поряд з лінню. Роль інформації в житті людини ставала все більш істотною. Вивчалися не лише закони природи, а й література, мистецтво, архітектура. Знання цих дисциплін автоматично зараховувало людини до вищого суспільства.

Інформація давно стала щонайважливішим стратегічним ресурсом. Зараз практично кожній людині доступні її джерела. При цьому нова інформація, отримана людьми, стає надбанням усього світу. Крім, звичайно, секретних військових розробок і політичних інтриг. Світ вступив у нову, інформаційну еру, настав час мережевих спільнот та організацій без кордонів.

Історія розвитку цивілізації пам’ятає кілька інформаційних революцій.

Перша безпосередньо пов’язана з винаходом писемності, тому що з’явилася унікальна можливість точної передачі знань від покоління до покоління.

Друга відбулася в середині XVI століття і була викликана винаходом друкарства, що радикально змінило індустріальне суспільство та культуру.

Третя припала на кінець XIX століття і пов’язана з винаходом електрики, завдяки якому з’явилися радіо, телефон, телеграф, які дозволили оперативно передавати інформацію.

Четверта в 70-х роках XX століття була зумовлена винаходом мікропроцесорної технології і появою персонального комп’ютера.

Сьогодні ми живемо під час п’ятої інформаційної революції, яка напряму пов'язана з формуванням і розвитком глобальних інформаційно-телекомунікаційних мереж. Найбільш показовий приклад результатів п’ятої революції – Глобальна мережа Інтернет. Швидкості та обсяги оброблюваної інформації стрімко зросли, з’явилися унікальні можливості виробництва, передачі та розповсюдження інформації, а також нові види діяльності в мережах.

Цифрове майбутнє, про яке раніше лише розповідали фантасти, тепер стає звичним сьогоденням. В даний момент відбувається стрімке наростання обсягу різноманітної інформації – процес отримав назву «інформаційний вибух». Важливою проблемою цифрового розвитку стала саме загальнодоступність інформації. Тому важливо пам’ятати, що все добре в міру.

Сьогодні Всесвітній день інформації - це також свято журналістів, провайдерів, програмістів - всіх тих, хто займається збором, обробкою і передачею інформації. За статистикою, за останні 30 років людством створено стільки ж інформації, скільки за три попередніх тисячоліття.

День української писемності і мови

Слово. О, що за мова! Лиш торкнешся слова - І заспіва воно, немовби вітер Струни торкнувсь - і враз вона зітхнула, - Струна? Чи слово? Чи сама душа?Граматика. О, що за мова! Це ж бо мова - пісня...

(М.Браун)

 9 листопада, щороку, нашою державою святкується День української писемності і мови – свято, що стосується будь-якого українця, на честь відомого літописця Нестора, який був послідовником видатних творців слов’янської писемності Мефодія і Кирила і якому належав початок української мови. Вважається, що Нестор Літописець став прабатьком української писемної мови. Існують версії, що раніше на території України застосовували кілька видів писемності, деякі з них використовували грецьку абетку або латиницю. Сучасний алфавіт української мови здебільшого складається з аналогів грецьких літер і декількох слов’янських знаків, однак раніше, крім кирилиці, використовувалася так звана глаголиця.

У 1989 році Верховна Рада УРСР надала українській мові статусу державної. Вона також є рідною мовою українців, які проживають за межами України: в Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та інших країнах. Українською мовою розмовляють майже 45 мільйонів людей і вона належить до найпоширеніших мов світу.

Генеалогічно українська мова належить до індоєвропейської мовної сім’ї. Про це свідчать і архаїзми, і деякі фонетичні та морфологічні ознаки, які зберегла наша мова протягом століть.

Давньою українською мовою написані козацькі державні документи й хроніки, створена самобутня художня писемність епох – від Івана Вишенського до Григорія Сковороди. Українці мають свою могутню класичну літературу, визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника…

Кілька століть нас привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української ж писемності, історії та культури, що сягає глибокої давнини і налічує багато тисячоліть.

В день української писемності і мови щороку, починаючи з 2000 року, на Українському радіо проходить Всеукраїнський диктант національної єдності. У диктанті можуть взяти участь всі охочі. Для цього достатньо увімкнути об 11:00 перший канал Українського радіо або телеканал “UA.Перший”.

Рутина, що надихає. Життя відомих авторів в дещо іншому світлі

Чи знаєте ви, що у всесвітньо відомих авторів була доволі незвична робота, перш ніж вони почали серйозно задумуватися про написання книг?

Якщо хтось дійсно хоче стати письменником, він або ж вона може отримати натхнення (або хоча б не отримати стрес ;)) від звичайної повсякденної праці: учителя, продавця або ж офіс-менеджера.

Джоан Роулінг, Стівен Кінг, Джордж Мартін і Ден Браун були вчителями. Джозеф Хеллер копірайтером. Гарбрієль Гарсія Маркес – журналістом. Важливість попередніх місць роботи у їх подальшій письменницькій кар’єрі доволі очевидна. Чи написав би Брем Стокер «Дракулу», якби його не вразила гра актора театру, яким він керував? Про це ви можете дізнатися переглянувши інфографіку [джерело: Adzuna], яку ми переклали для вас з англійської:

Леся Українка. Геній тендітної незламності

25 лютого увесь світ відзначатиме 150 річницю від дня народження видатної української письменниці Лесі Українки, яка була, є і буде нашою славою, нашою гордістю, одною з найповнозвучніших струн душі народу. З цієї нагоди, вшановуючи самобутню творчість великої Українки, пропонуємо вам пригадати відомі та невідомі факти з її життя:

 v   Леся Українка вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами, добре знала латинь, перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської мов, хоч і не вчилась в школі. Її навчала мати (Олена Пчілка) і приватні вчителі.

 v   Леся дуже любила музику й мала великі здібності до гри на фортепіано. Вона не могла їх розвинути через хворобу кісток. Але мала дуже гарний слух і голос. 220 народних мелодій записано з її голосу.

 v   У родині Лесю Українку називали по-різному: Лариса, Леся, Зея, Мишолосія. Ім’я Зея, або Зеїчок, походить від назви сорту кукурудзи «зея японіка» (тонка, як стеблина), так її називала мама. Ім’я Мишолосія ділилось навпіл – так називали Лесю і її брата Михайла, з яким письменниця була дуже близька.

 v   В червні 1906 р. Леся Українка була обрана до правління київської «Просвіти», де вона опікувалась бібліотекою. Ця її діяльність уже в листопаді 1906 р. звернула на себе увагу царських жандармів, які її згодом арештували (17 – 18 січня 1907 р.), а в подальшому – і закрили саму «Просвіту».

 v   Садиба Косачів розташовувалась на окраїні села, де були найкращі землі. У розпорядженні родини було 500 гектарів землі, включно з лісами, ріллею та чотирма гектарами саду. Аби тримати в порядку садибу, родина Лесі Українки мала найманих робітників. На території колишніх володінь розташовується Лесин кадуб – джерело й криниця. Колись на місці джерела росла прадавня верба, змальована в «Лісовій пісні». Кажуть, що на території колишньої садиби Косачів захований косачівський скарб. 

 v   У Луцьку біля В’їзної вежі замку Любарта є дерево, яке іменують Лесиним ясеном. Воно одне з найстаріших дерев міста. Вважається, що саме під ним мала Леся написала свого першого вірша. Нині ж у місті вирішується проблема з деревом, адже воно аварійне й може впасти, зашкодивши перехожим. 

 v   На сьогодні усі живі нащадки Лесі Українки живуть за межами України. Це Роберто Гааб (внучатий племінник, онук Лесиної сестри Оксани Косач-Шимановської), що живе у Швейцарії, та Ольга Лютон-Петрова зі США (внучата племінниця, онука Лесиної сестри Ізидори Косач-Борисової). 

 v   На честь Лесі Українки названий астероїд «2616 Леся» (2616 Lesya), який відкрили 28 серпня 1970 року. А Google випустив дудл: 

А ще, ми знайшли для вас на Youtube невеличкий документальний фільм про життя видатної української поетеси: