«І замість правди
напівправда
Вриває ниточку добра:
П'ємо ще воду із Дніпра,
Яку ніхто вже пить не радить.
І бджоли з вуликів летять
На цвіт чорнобильського саду»
Ганна Чубач
Події понад 28-річної давності ніколи не зітруться з
пам’яті ні сучасних, ні наступних поколінь. Чорнобильська катастрофа є болем і
проблемою всієї громадськості. День 14 грудня 1986 року це не тільки закриття саркофага на
Чорнобильській АЕС, але і подолання найбільшої техногенної катастрофи. І тепер
не лише в квітневий день 26 числа, а і 14 грудня вже стало доброю традицією
вшановувати пам’ять тих, хто пожертвував своїм життям, захищаючи нас від
атомного лиха, а також висловлювати щирі слова подяки всім ліквідаторам за
мужність і героїзм. Офіційно День вшанування учасників ліквідації
наслідків аварії на Чорнобильській АЕС введений Президентом України в 2006
році.
14 грудня 1986 року передувала дійсно
важка, складна робота, яку в умовах високої радіації, виконали люди, яких народ
з повагою і вдячністю назвав ліквідаторами. Особливо дісталося тим, кому в 1986
році довелося працювати в 3-ій зоні небезпеки зони відчуження (зона з найбільшою
радіацією) на об’єктах комплексу захисних споруд зруйнованого реактора. Кожен день цього надзвичайного будівництва – це мужність і професіоналізм,
самовідданість і самопожертва заради врятування мільйонів людей.
